Сучасні жителі Харкова часто ставлять собі питання, а де в старовину в місті був елітний район, щоб із задоволенням селилася місцева знать, високопоставлені чиновники та знатні дворяни. Одним з таких районів була Захарківська слобода.
ТОП-7 найдорожчих квартир Харкова: басейни, шовк і золото
Вона стала заселятися ще у XVII столітті за річкою Харків і вважалася приміською, більше схожою на хутори, в яких проживали козаки та підпомічники. Формування цієї слободи відбувалося у Вознесенського й Архангело-Михайлівського храмів. На 1724 рік тут було всього дві вулиці, – Шапрановська та Чугаївська на 107 дворів, – належать до Вознесенського приходу, і чотири вулиці (Кулінічіна, Корсуновська, Золотарьова та Верещаковська на 130 дворів) в Архангело-Михайлівському приході.
Вознесенська церква Харкова. Фото початку XX ст.
На 1769 рік у Захарківській слободі налічувалося 292 двори, серед них: сотника Пантелеймона Попова, священників Леонтія Калиновського, Степана Чугая, Герасима Канівського, канцеляриста Мойсея Шишкіна, сотничихи Христини Голухович, титулярного радника Максима Горленського, інші – військових обивателів Харкова. До 1798 року тут було вже 493 двори, і хоча більшість з них були як і раніше військовими обивателями, тут почали селитися відставні військові (солдати, гусари, вахмістри, прапорщики), а також цехові, міщани та канцелярські служителі.
Старі пекарні Харкова: який хліб їли харківці та хто став революціонером
Як же вийшло, що замість колишніх козаків (військових обивателів) на Захарківській слободі почали селитися поміщики, дворяни, чиновники? За ідеєю, їм би в центрі міста жити. Якщо ж згадаємо історію Харкова, то важливе значення в його минулому житті займали ярмарки. Чотири, іноді п’ять ярмарок на рік проходили майже весь рік. Напередодні ярмарки приїжджали прикажчики та купці, везли товари, на що йшло дві-три тижні, облаштовували балагани й заповнювали орендовані лавки. Потім сам ярмарок тривав місяць, та після нього, поки все розбирали й оформляли зроблені угоди, розвозили товари – ще два-три тижні. Так і виходило, що центр міста був наповнений торговим шумом і гамором, рухом фур, криками погоничів, гноєм і різним сміттям. Ось і вирішила місцева знать триматися від центру якомога далі, із задоволенням заселяючи Вознесенську та Дворянську вулиці, Вознесенську та Михайлівську площі.
Захарківська слобода на плані Харкова 1742 року
Ще у 1740 під керівництвом військових інженерів уздовж східних кордонів міста, прямо по Захарківській слободі пройшов оборонний рів і вал. Планувалося й зведення дерев’яних оборонних веж, але побудувати їх тут не встигли, а пізніше вони були вже не потрібні. Рови та вали залишалися ще у 1780, але оскільки вони втратили своє значення, то до кінця XVIII століття їх просто зрівняли. А замість них утворилася велика площа, розділена дорогою на Москву приблизно на дві рівні частини.
9 цікавих фактів про Харків: ядерний вибух, коні та наймолодша мама
На лівій половині, ще у XVII ст. побудували першу дерев’яну Вознесенську церкву. Вона відома мінімум з 1687 року, а у 1794 році вже побудували нову дерев’яну на кам’яному фундаменті. Площа навколо Вознесенської церкви називалася Сінною, оскільки тут на Захарківська слободі торгували фуражем, зерном, худобою, поки торгівлю не перевели на Кінну площу. За планом 1846 року ми бачимо площу вже під назвою Вознесенська, а сьогодні вона нам відома як площа Феєрбаха.
У 1856 році стару Вознесенську церкву вирішили знести, а проєкт нового, кам’яного храму склав губернським землемір Карпович. Він взяв за основу проєкт професора архітектури Костянтина Тона, збільшивши лише довжину та кількість прибудов з трьох до п’яти. Спостерігав за будівництвом молодший архітектор Управління V округу корпусу інженерів військових поселень Федір Колодяжний, а пізніше – єпархіальний архітектор Діонісій Ткаченко та губернський архітектор Борис Покровський. Храм добудували 2 травня 1876 року й до наших днів він зберігся, як один їх корпусів Харківського національного технічного університету сільського господарства.
Захарківська слобода на плані Харкова 1832 року
У 1846-51 роки на Вознесенській площі розбили сад за проєктом городового архітектора Завелейського. Він вийшов вельми симпатичним, оточений дерев’яними надовбами, та служив зеленим продовженням Плац-парадної (Михайлівської площі). Однак під час спорудження будівлі 1-го Реального училища, праву частину знищили. Якраз на місці майбутнього реального училища по Старомосковській вулиці розташовувалися павільйони з продажу печеного хліба. Весь день з раннього ранку тут продавали гарячий, свіжий хліб. Доходило й до бійок, коли який-небудь голосистий торговець починав заявляти, що тільки його хліб справжній, а ось у сусідів і дивитися нема на що.
У Харкові показали, як просувається реконструкція зоопарку (Фото)
Праворуч від Старомосковської вулиці навпроти Вознесенської площі розташовувалася Захарківська площа, вона увійшла в межі міста як Плац-парадне місце тільки за планом 1822 року. Використовувалася Захарківська площа для торгівлі, як продовження Сінної площі. Також тут розташовувалися дігтярні ряди, де виробляли та продавали дьоготь харківські дігтярі Калашнікові, Доценко, Барабашова, Ставицький. Але оскільки виробництво дьогтю вимагало відкритого вогню, а поруч знаходилися житлові будови, то дігтярні ряди у 1816 році перенесли в район майбутньої Кінної площі.
Історія будівництва Пантелеймонівської церкви в Харкові та будинок коханки Каразіна
У вересні 1832 року Харків відвідав імператор Микола I, і звернув увагу, що в місті немає жодного бульвару, або так званого плац-парадного місця. Оскільки за планом Харкова, затвердженим у 1822 році Олександром I, Захарківська слобода входила до складу міста, як планована забудова, Микола I, звелів побудувати бульвар на Михайлівській площі. Саме в документі про побудову плац-парадного місця і згадується вперше найменування Михайлівська площа. Побудову бульвару взяв на себе купець 1 гільдії Петро Дмитрович Щелков і закінчив будівництво бульвару у 1833 році. Бульвар огородили білосніжним бар’єром з дерева, у два ряди висадили тополі, а територію засіяли травою.
Вознесенська площа. Листівка початку XX ст.
Уже у 1840 Плац-парадну площу віддали для проведення народних гулянь. Тут влаштовували циркові вистави, виступали всякого роду штукмейстери (фокусники), встановлювали гойдалки, а з появою велосипеда – навіть спеціальні рейки для навчання їзди на ньому. У 1845 році на Вознесенській площі Хорошевському Вознесенському жіночому монастирю було дозволено влаштувати каплицю.
У народі Михайлівську площу називали харківською Сахарою, оскільки піщаний пил з неї розлітався по всьому місту, тому у 1873 році на площі почали влаштовувати сквер, а через три роки в ньому влаштували фонтан. У 1876 році на кілька років був встановлений на Михайлівській площі один з кращих цирків Російської імперії – Чинізеллі. Водночас ми бачимо, що площа нібито розділена на дві частини, обгороджена ділянка називається Михайлівський Плац-парад, а навколо Архангело-Михайлівського храму – Михайлівська площа.
ТОП-7 найдорожчих приватних будинків Харкова
Нарешті на плані 1886 року вся територія об’єднана в Михайлівську площу, проте ще у 1882 році вона стала офіційно іменуватися Скоболевською, на честь генерала від інфантерії Михайла Дмитровича Скобелєва. Тут і раніше влаштовували народні гуляння. Встановлювалися балагани, гойдалки та каруселі, кабінет-панорама з художніми картинами. Артисти й циркачі влаштовували різного роду вистави: сцени з сербсько-болгарської війни, бомбардування Карса, привозилися механічні ляльки, виступали акробати та еквілібристи. У 1886 році прокотитися на венеціанській каруселі можна було за 5 копійок.
Колишня Захарківська слобода на плані Харкова 1932 року
У 1896 році площу розорали та знову засіяли травою. Це було справжнє видовище! Для цих цілей запросили селян з важкими плугами та парами волів. Площу розорювали, хлопчаки бігли слідом і збирали монетки, іноді навіть срібні. Слідом за хлопцями ті ж селяни засівали насіння трав. Було це протягом двох днів і на ніч селяни розташувалися на нічліг прямо на площі, палили багаття, варили куліш, розпивали горілку та співали українські пісні. Натовп не відходив від площі всі два дні.
Як зміниться Харків у 2021 році: новий ТРЦ, дорога та сквери
Сумний випадок стався на Михайлівській площі 17 квітня 1872 року в перший день Пасхи. Масові заворушення були викликані невдалими розпорядженнями пристава 2 дільниці Шмельова. Щоб втихомирити натовп п’яних людей, він наказав їздити площею пожежним обозом, від отриманих ударів померло кілька людей. Хвилювання вляглися лише через три дні, за активної участі архієпископа та губернатора. На згадку про цю подію на Михайлівській площі у 1899 році було закладено будівлю судових встановлень, відкриту у вересні 1902 року.
Архангело-Михайлівська церква, що дала ім’я площі, вулиці та провулку, була побудована вперше у 1711 році, як дерев’яна. Кам’яний храм за проєктом губернського архітектора Петра Ярославського побудували й освятили у 1787 році. У 1816 році до неї прибудували кам’яну дзвіницю, а у 1841 році розширили за проєктом архітектора Василя Лобачевського. До наших днів він не зберігся.
Коментарі