Мироносицьке кладовище було закрито у 1803 році, проте на ньому продовжували ховати навіть у 1830, особливо в тій частині, де розміщувалися лютеранські та католицькі поховання. Саме кладовище було досить непривабливого вигляду з боку Сумської вулиці, а східну частину цвинтаря з боку сучасної вулиці Чернишевської вже очистили від надгробків і хрестів, утворивши нову міську площу у 1816 році.
Куди піти з дівчиною: ТОП-7 варіантів для романтичного побачення
У листопаді 1817 року сюди перевели хлібну торгівлю, а площу називали Хлібна. У 1822 році запланували знищення губернської лікарні, яка примикала в північній частині кладовища до Сумської вулиці. Площу стали іменувати Мироносицькою з другої половини 1820, а з 1841 року її називають і Хрестовоздвиженською площею.
Вид на початок вулиці Мироносицької з дзвіниці Мироносицької церкви. Фото Б. Руднєва, 1912 рік
З 1830 року на Мироносицькій площі проходили народні гуляння в день Дружин Мироносиць (друга неділя після Пасхи), організоване відкупниками гарячого вина, і відтоді воно було щорічно. Крім того, сюди ж перенесли народні гуляння та в інші святкові дні. Остаточно кладовищі ліквідували за розпорядженням генерал-губернатора Сергія Олександровича Кокошкіна. Залишені були тільки ті надгробки, які розташовувалися всередині церковної огорожі. Оточення з півночі, сходу та півдня домоволодіння склали власне Мироносицька площа в адресному відношенні й цього статусу позбулися у 1922 році, але ще на 1926 рік ми бачимо її під ім’ям площі Комсомольців. У 1890 сквер на Мироносицькій площі був у ранню весну улюбленим місцем для любителів велосипедної їзди, а також для хлопчаків, які грали в бабки (ладижкі).
Міфи про Харків: російська мова, звільнення та тремпель
Північною межею колишньої Мироносицької площі сьогодні є вулиця Дружин Мироносиць, що отримала своє ім’я у 2015 році. На плані 1822 роки ми бачимо її під ім’ям вулиці Куликівської, а у 1840 вона була названа Старокладовищенським провулком. У 1875 році він був названий Касперівським від імені надвірного радника Івана Касперова, у якого тут була садиба. У 1894 році міська дума перейменувала провулок у Мироносицькій. З 1920 року він називався провулком Свідомості, а у 1924 році перейменовано на вулицю Раднаркомівську, від розташованої тут будівлі Раднаркому України. Вулицю прикрашають будівлі, побудовані за проєктами архітектора Олексія Бекетова для сімей Алчевських, Ігнатіщевих, жіночої недільної школи та для своєї сім’ї.
Будинок по вулиці Мироносицькій, 44
Від вулиці Дружин Мироносиць на північ йде вулиця Мироносицька, яка на 1874 рік іменувалася Ново-Сумською або Снарським провулком від власниці кількох дворових місць дворянки Анни Іполитівни Снарської та її чоловіка колезького радника Болеслава Ігнатовича Снарського. У 1880 ми бачимо цю вулицю Ново-Мало-Сумською, як продовження Мало-Сумської вулиці, а у 1894 році її перейменували в Мироносицьку, оскільки вона починалася від Мироносицької площі та церкви. Вона входила в число найбільш елітних вулиць міста, де проживали чиновники високого рангу, відставні генерали, професора Університету та викладачі навчальних закладів, великі землевласники та багате купецтво.
Де в Харкові комфортно жити: рейтинг районів міста
Забудовувалася Мироносицька вулиця поступово. Значні земельні ділянки належали Досекіна, Манжосов, Джунковського, Павлову. Нумерація часто змінювалася, оскільки ділянки постійно дробилися. До 1914 року вона була забудована практично в сучасних межах, впираючись у біговий іподром. На вулиці збереглося чимало цікавих домоволодінь, які прикрашають і місто і вулицю, мають цікаву історію.
Мироносицька вулиця на плані Харкова 1896 року
Одним з перших домовласників вулиці Мироносицькій був кандидат богослов’я Трохим Миронович Мішта, він був відомий як викладач грецької мови в Харківській духовній семінарії. 15 травня 1872 року його подав прохання про затвердження проєкту на будівництво будинку, флігеля та службових будівель, зараз це будинок №16. У 1920 тут жили сім’ї офіцерів 23 Харківської стрілецької дивізії, в роки Другої світової війни офіцери вермахту та військ НКВД.
Від конки до “дріфткара”: історія харківського трамвая
У 1879 році професор Леонард Гіршман подав прохання про будівництво будинку на розі вулиці Мироносицької та Сорокинського провулка, і у 1882 році він був повністю закінчений. Проєкт для кам’яного двоповерхового будинку з підвалом і кам’яних будівель служб зробив архітектор Іван Петрович Гінш.
Двір по вулиці Мироносицькій, 54. Фото С. Гризодубова, 1910
Дворове місце №54 належало міщанам Семену Степановичу й Онисії Петрівні Богатирьовим, вони здавали його в оренду різним людям, в тому числі дворянину Степану Васильовичу Гризодубова, який влаштував тут електромеханічну автомобільну майстерню та відомий як один з перших авіаконструкторів нашого міста. Пізніше харківський купець і Максим Васильович Селіванов побудував тут кам’яний будинок і флігелі.
ТОП-5 популярних блогерів: що постять і скільки заробляють харків’янки в мережі
Один з найкрасивіших будинків по вулиці №58 належав професору клініки акушерства Павлу Васильовичу Міхіну.
Аеросани конструкції Степана Гризодубова у дворі будинку №54 по вулиці Мироносицькій. Фото С. Гризодубова
На розі Мироносицької та Госпітальної вулиць розташувався цілком симпатичний прибутковий будинок в три з половиною поверхи, який у 1910 році за проєктом архітектора Михайла Федоровича Піскунова побудували харківський купець Мойсей Шмулевич Фаянс і його дружина Мар’яна Евелевна, купивши до цього порожній земельну ділянку. З 1921 року одну з квартир займав директор Харківського музею українського мистецтва та професор кафедри мистецтвознавства Харківського художнього інституту Стефан Андрійович Таранушенко з дружиною Зінаїдою Олексіївною.
Дворянин Степан Гризодубов з дружиною Надією біля будинку по вулиці Мироносицькій, 91
У 1922 році Мироносицька була перейменована у вулицю Свідомості, а в 1923 році Рівності та Братерства. Після смерті засновника ВЧК Фелікса Дзержинського вона стала мати його ім’я з 1927 року. На короткий час у 1942-1943 роки вона ставала Мироносицькою та остаточно це ім’я повернулося у 1992 році.
Коментарі