Майже 200 років тому на місці нинішньої площі в районі нинішнього Апеляційного суду варили дьоготь на відкритому вогні, а пізніше, за розпорядженням імператора Миколи I, облаштували місце для народних гулянь. Тут встановлювали спеціальні рейки для їзди на велосипедах, а за 5 копійок катали на венеціанській каруселі. Місце прозвали харківською Сахарою через піщані бурі, а пізніше засадили деревами і розорали.
ТОП-10 дивовижних місць у Харківській області, про які ви могли не знати
Нинішній Московський проспект, який починається від площі Конституції, в минулому складався з кількох вулиць, на початку – Московської, яка йшла до річки Харків, а далі – Старомосковської, що отримала ім’я від старої дороги на Москву. Спочатку вона була дуже короткою, доходила до рогаток з вартовими будками, а далі йшов рів і вал. В кінці XVIII століття рови і вали зрівняли і на їх місці утворилася Захарківська площа, яку розділяла навпіл Старомосковська вулиця. Та її частина, яка формувалася праворуч від вулиці, отримала ім’я Михайлівська площа, оскільки на ній розташовувалася кам’яна церква в ім’я Архангела Михайла. Будувалася вона у 1783-1787 роки за проєктом губернського архітектора Петра Антоновича Ярославського, а дзвіницю їй прибудували у 1794-1795 роки. До наших днів вона не збереглася, знищена комуністами у 1970 році.
Михайлівська площа. Події 4 травня 1841 року
Михайлівська площа увійшла в межі міста тільки за планом 1822 року та використовувалася виключно для роздрібної торгівлі – щоденних базарів. Саме звідси бере свої витоки Благовіщенський базар, перенесений за річку Лопань у 1832 році. Тут же розташовувалися дігтярні ряди, виробляли і продавали дьоготь харківські дьогтярі: Калашнікови, Доценко, Барабашови, Панченко, Ставицькі. Але оскільки виробництво дьогтю вимагало відкритого вогню, а поруч знаходилися житлові будови, то дігтярні ряди перенесли у 1816 році в район майбутньої Кінної площі.
ТОП-12 харківських цар-балконів (Фото)
У вересні 1832 років Харків відвідав імператор Микола I, і звернув увагу, що в місті немає жодного бульвару, або так званого Плац-парадного місця. Оскільки за планом Харкова, затвердженим у 1822 році Олександром I, Захарківська слобода входила до складу міста, як планована забудова, Микола I, велів указом побудувати бульвар на Михайлівській площі за кошти міста. Саме в документі про побудову Плац-парадного місця і згадується вперше найменування Михайлівська площа. Побудову бульвару взяв на себе купець 1-ї гільдії Петро Дмитрович Щелков і закінчив будівництва бульвару у 1833 році. Бульвар був обгороджений білосніжним бар’єром з дерева, в два ряди були висаджені тополі, а територія була засіяна травою.
Михайлівська площа на плані Харкова 1846 року
Уже у 1840 Плац-парадна площа була віддана для проведення народних гулянь, особливо па Великдень. Тут влаштовувалися циркові вистави, виступали всякого роду штукмейстери (фокусники), встановлювали гойдалки, а з появою велосипеда – навіть спеціальні рейки для навчання їзди на ньому. У 1845 році на Вознесенській площі Хорошевському Вознесенському жіночому монастирю було дозволено влаштувати каплицю, зображення якої до цього дня так і не виявлено. Вона розташовувалася на початку Михайлівської площі на місці колишніх кріпосних воріт. Побудована у 1850 році, вона існувала мінімум до 1919 року, подальша її доля невідома.
Микола Барабашов: як харків’янин описав зворотний бік Місяця і що робив в Італії
У народі Михайлівську площу називали харківською Сахарою, оскільки піщаний пил з неї розлітався по всьому місту, тому у 1873 році на площі почали влаштовувати сквер, а через три роки в ньому облаштували фонтан. У 1876 році на кілька років був встановлений на Михайлівській площі один з кращих цирків Російської імперії – Чинізеллі. Водночас ми бачимо, що площа має як би поділ на дві частини, обгороджена ділянка називається Михайлівський Плац-парад, а навколо Архангело-Михайлівського храму – Михайлівська площа.
Цирк Чинізеллі на Михайлівській площі
Нарешті на плані 1886 року вся територія об’єднана в Михайлівську площу, хоча ще у 1882 році вона стала офіційно іменуватися Скоболевською, на честь генерала від інфантерії Михайла Дмитровича Скобелєва. Тут як і раніше влаштовували народні гуляння, особливо на Великдень. Встановлювалися балагани, гойдалки і каруселі, кабінет-панорама з художніми картинами. Артисти і циркачі влаштовували тут вистави: сцени з сербсько-болгарської війни, бомбардування Карса, привозилися механічні ляльки, виступали акробати та еквілібристи. У 1886 році проїхатися на венеціанській каруселі коштувало 5 копійок.
Жихор – село, яке спалював Іван Сірко
У 1896 році площа була розорана і засіяна знову травою. Це було справжнє видовище! Для цих цілей запросили селян з важкими плугами і парами волів. Площу розорювали, хлопчаки бігли слідом і збирали монетки, іноді навіть срібні. Слідом за хлопцями ті ж селяни засівали насіння трав. Було це в протягом двох днів і на ніч селяни залишалися на нічліг прямо на площі, палили багаття, варили куліш, розпивали горілку і співали українські пісні. Натовп роззяв не відходив від площі всі два дні робіт.
Старомосковська вулиця з позначенням Михайлівської площі на плані Харкова 1880 року
Сумний випадок стався на Михайлівській площі 17 квітня 1872 року в перший день Пасхи. Масові заворушення були викликані невдалими розпорядженнями пристава 2-ї дільниці Шмельова. Він, щоб втихомирити натовп п’яних людей, наказав їздити площею пожежному обозу. В результаті від отриманих ударів померло кілька людей. Хвилювання вляглися лише через три дні, за активної участі архієпископа і губернатора. На згадку про цю подію на Михайлівській площі у 1899 році було закладено будівлю судових встановлень, відкриту у вересні 1902 року.
Реконструкція найбільшого ТРЦ у Харкові: всередині будуть розташовуватися понад 200 магазинів
Кам’яні будівлі навколо площі будувалися з 1820-х. У будинку №10 проживав професор Харківського університету, дійсний статський радник А. Гуров. У будинку №14 була влаштована приватна психіатрична лікарня доктора Платонова. У будинку №16 проживав професор Харківського університету П. Барабашов. Харківський міський голова Іван Михайлович Біч-Лубенський володів двома дворовими місцями №18 і 19. На одному з них стояла найперша кам’яна будівля площею – триповерховий кам’яний палац колезького радника Миколи Миколайовича Бахметьєва. Значну частину дворового місця Біч-Лубенського становив сад, який сьогодні має назву парку “Будівельник”.
Архангело-Михайлівська церква, фото 1901 року
А в будинку №28 проживав лікар Автомонов Євгенович Раковський, у нього була одна з найзначніших колекцій картин, етюдів, малюнків художників Батурина, Васильківського, Виноградова, Левченка, Первухина, а також картин написаних власноруч.
Іван Михайлович Біч-Лубенський і Микола Руднєв
У лютому 1919 року тут поховали більшовика Миколу Руднєва й у 1922 році площа стала мати його ім’я. У 1959 році Руднєву поставили пам’ятник, а у 2015 році пам’ятник Руднєву був знесений, а площа отримала ім’я Героїв Небесної Сотні. У 2017 році на місці, де стояв пам’ятник провели “розкопки”, але могили Руднєва не виявили. Сьогодні колишня Михайлівська площа не має того значення, яке у неї було до революції, втратила вона і свою колоритність.
Коментарі