Бізнесмен Олександр Ярославський заявив про відродження харківського “Металіста” та планований вихід клубу в єврокубки. Вже стартувала реконструкція стадіону. Newsroom вирішив згадати найяскравіші злети й деякі падіння харківського клубу.
“ХПЗ” грав на “Трактор”: перші роки харківського клубу
Свій політ “Металіст” почав в далекому 1925 році. Футбольний клуб, який тоді назвали просто “ХПЗ”, створили при паротягобудівному заводі (зараз це завод імені Малишева). Харків тоді був столицею України, тому для головного міста країни відразу ж стали будувати стадіон, який протягом багатьох років офіційно називався “Трактором”.
Команда “ХПЗ” складалася з робітників заводу. Свій перший матч на стадіоні футболісти, які грали в синьо-білій формі, провели проти збірної з міста Дніпропетровська. Поєдинок закінчився з рахунком 2: 2.
Харків’яни відразу ж полюбили клуб і з задоволенням відвідували матчі за участю рідної команди. Одним з кумирів уболівальників того часу став талановитий воротар Олександр Бабкін, який у футбол перейшов з гандболу та захищав ворота не тільки “ХПЗ”, але і збірної СРСР. У 1933 році Олександра Бабкіна визнали найкращим футболістом Радянського Союзу. Нашого воротаря знали і європейські фанати, адже футболісти з Харкова нерідко грали проти іноземних суперників.
У 1935 році футболісти “ХПЗ” злетіли на п’єдестал та стали чемпіонами міста. Уже тоді клуб став неофіційним символом нашого міста. Ігри “ХПЗ” активно висвітлювали місцеві газети, спортивні події обговорювали майже на всіх заводах Харкова. Стадіон “Трактор” збирав рекордні аудиторії: його завжди до відмови заповнювали вболівальники.
ХПЗ у 1935 році
Падіння клубу почалося через війну. Багато футболістів пішли на фронт. Під час окупації міста німці зруйнували стадіон, а спортзал підірвали.
Найвищий стрибок “Металіста” – перемога в Кубку СРСР 1988 року
Після війни в історії нашого клубу було багато цікавих подій і матчів, про які можна написати багато книг. Команду кілька разів перейменовували. У різний час харківський клуб називався “Зеніт”, “Трактор”, “Дзержинець”, “Авангард”.
Новий зліт харківського клубу почався в кінці 70-х років, коли “Металіст” очолив відомий тренер Євген Лемешко, який до цього працював з хмельницьким “Динамо”, львівськими “Карпатами” та миколаївським “Суднобудівником”. Наставник дібрав для харківської команди нових футболістів і поступово організував командну гру. Під час кожного матчу “Металіста” на рідному стадіоні майже не було вільних місць. Згідно зі статистикою, вболівальники заповнювали трибуни на 90%.
До Кубка СРСР 1988 року харківський клуб підійшов підготовленим і організованим. “Металіст” вибив з розіграшу московську “Червону Пресню” та розгромив Сухумське “Динамо”, обіграв волгоградський “Ротор” й іменитий опір вільнюського “Жальгіріс”.
Фінал Кубка відбувся в травні на стадіоні “Динамо” в Москві. Столичний клуб “Торпедо” приймав “Металіст”. Харківські футболісти з перших хвилин вірили у свою перемогу та протягом матчу шикарно грали в обороні. У першому таймі Гурам Аджоєв з “Металіста” реалізував пенальті, поставлений за гру рукою.
У другому таймі колишній торпедовец Леонід Буряк передав м’яч Гураму Аджоеву, а той навісив у центр на Олександра Баранова, який красивим ударом головою закріпив остаточний результат на табло: 0: 2.
Восени наш клуб дебютував в європейському футбольному турнірі, який тоді називався Кубком володарів Кубків. “Металіст” переміг югославський “Борац”, але поступився нідерландському клубу “Рода”.
Після виграшу Кубка з харківського клубу йде тренер Євген Лемешко та деякі імениті футболісти. В кінці 80-х і початку 90-х років для всієї країни й для клубу настають важкі часи …
“Металіст” – переможець Кубка СРСР-1988.
Епоха Ярославського
Зліт “Металіста” в незалежній Україні почався у 2005 році. Бізнесмен Олександр Ярославський придбав футбольний клуб у народного депутата Олександра Фельдмана за $1,5 млн. Наставником “Жовто-синіх” став тренер з 20-річним стажем Мирон Маркевич, а спортивним директором – Євген Красніков. У ЗМІ тоді говорили, що Олександр Ярославський придбав “Металіст” заради забави: за порадою своїх друзів-олігархів.
Новий власник почав вкладати мільйони доларів у розвиток футбольної інфраструктури та розвиток “Металіста”. Наприклад, тільки на реконструкцію бази у Високому бізнесмен витратив $25 мільйонів.
Інвестиції в харківський клуб відразу ж принесли плоди. Уже у 2007 році “жовто-сині” здобули бронзові медалі. У п’яти наступних чемпіонатах “Металіст” фінішував на третьому місці. У 2013 році харків’яни виграли срібло Прем’єр-ліги, але вже з іншим власником.
Саме багато в чому завдяки таким фахівцям, як Мирон Маркевич і Євген Красніков, “Металіст” став захоплювати уболівальників видовищною грою та вийшов у 2012 році у чвертьфінал Ліги Європи. Тоді Харків жив футболом: у місті також пройшли матчі Чемпіонату Європи.
У 2012 році, на піку слави “Металіста”, Олександр Ярославський продає клуб бізнесмену Сергію Курченку. Новий власник обіцяє виграти чемпіонат України й навіть Лігу Чемпіонів. Але після євромайдану Сергій Курченко залишає країну. В “Металіст” перестають вкладати гроші, у клубу з’явилися величезні борги. З команди йдуть аргентинці та бразильці, а також тренер Мирон Маркевич. “Жовто-сині” відправляються в аматорську лігу Харкова, а потім і зовсім припиняють існування.
Згодом у місті з’являються два нових клуби “Металіст 1925” та “ФК “Метал”.
Коментарі