Чергові політичні маніпуляції, в яких кандидати використовували газофобію виборців, щоб виступити їхніми рятівниками та “зібрати” їхні голоси. Ми зробили добірку міфів недавньої політкампанії в мери Харкова.
Вибори мера Харкова закінчилися, а післясмак залишився. Низка політиків традиційно використовувала демонів, з якими потрібно боротися, для отримання політичних дивідендів. Не відстає на цих перегонах і газовидобувна галузь, яка давно стала об’єктом маніпуляцій чиновників різного рівня.
Спекулювати на газовій темі просто, адже, погодьтеся, складно знайти середньостатистичну людину, яка з точністю розповість реальну картину того, як видобувається газ та розбирається в цьому. Та й маніпулювати темою досить просто, якщо використовувати меседжі РФ. Пам’ятаєте, як Україна відмовилася купувати паливо у “Газпрому”? Окрім того, кожен раз, коли наша країна нарощує газовидобуток, найголовнішим противником розвитку галузі виступає саме РФ.
Ми з’ясували, як політики розколюють суспільство, щоб заробити політичні бали, і знайшли джерела жахів про газовидобуток.
“Видобуток газу та вплив на території”
Під час ток-шоу “Український формат” від 13 жовтня, яке вийшло в ефірі телеканалу “Перший незалежний”, депутат Харківської міськради від ОПЗЖ Андрій Лесик в черговий раз заявив, що газовидобуток в регіоні шкодить екології та нерентабельний.
“Видобуток газу передбачає знищення територій. Люди (мається на увазі район Жихарь – Авт.) стали переживати за своє життя, здоров’я, тому що, де збиралися ставити свердловини, там близько 900 метрів до найближчих будинків… інший момент, що навіть приватна компанія, добуваючи цей газ, вона ж рахує свою рентабельність. Так от, для Харківського регіону, якщо дотримуватися всіх норм з екології, рентабельність невигідна його (видобутку газу. – Авт.). Тобто обсяги, які ми можемо добути, будуть недоцільні”.
Андрій Лесик разом із колегами з ОПЗЖ бореться з газовидобуванням мінімум з початку 2021 року — коли стало зрозуміло, що вибори в місті все ж відбудуться.
Ось цитата з партійного сайту: “Газовидобуток завдасть великої шкоди екології та якості питної води. При проведенні розвідки газового родовища вода у жителів селищ вже стала непридатною для вживання. Окрім того, газовидобувна компанія не погодила свої дії з місцевим населенням, порушивши тим самим вимоги чинного законодавства”.
Втім, не Харківщиною єдиною. У Донецькій області теж протестують проти видобутку. У травні 2021 року на сайті Klymenko-Time вийшла стаття “Сланцеві” протести: жителі Святогірська захищають свою землю від Нафтогазу” (на Юзівській площі зараз займаються геологорозвідкою). Цей ресурс асоційований з Олександром Клименком, міністром доходів і зборів за часів Віктора Януковича.
Ось цитата з матеріалу: “Люди відразу згадали про видобуток сланцевого газу, яка планувався тут дев’ять років тому. І заговорили про екологічну небезпеку. При розробці родовищ застосовується технологія гідророзривів: подача в землю великої кількості води з домішками хімічних речовин, які можуть потрапити до грунтових вод”.
Як бачимо, це стара пісня про сланцевий газ, який в Україні не видобувається і не видобувався. І, звичайно ж, про екологію.
“Після газовидобутку різко зіпсувалася якість води – на її поверхні часто з’являлася жирна, масляна плівка. Відходи та буровий шлам скидаються в околицях села замість вивезення на спеціальний полігон”, — розповідає якийсь активіст Олександр з Хрестища в Святогірській громаді. – “У нашому районі є уранові рудники і видобувають ртуть, а якщо ще сюди додасться і газовидобуток… Ви уявляєте собі склад того бурового шламу, який будуть витягувати на поверхню? Та ще потім розкидати його по узбіччях доріг замість вивезення на полігон, як це вже роблять у Студенках”.
“Коли ми прийшли просто на екскурсію, ми побачили котлован з незрозумілою рідиною розміром з футбольне поле. Схоже було на солярку, з незрозумілим запахом. Деяким навіть ставало погано. Пізніше екологи нам розповіли що на цьому місці підвищений радіаційний фон”, — говорить активістка Вікторія в матеріалі, опублікованому на ресурсі “Східний варіант”, який передрукував “Укррудпром” під назвою “Сланцева паніка”.
“Темники” для українських депутатів пишуть у Росії
Звідки беруться подібні історії?
Розглянемо дві великі статті, присвячені українському газовидобутку. Одна опублікована на сайті Russia Today, одному з головних рупорів російської пропаганди. Друга – в галузевому журналі “Нафта і капітал”.
У статті на RT “Вичерпані обсяги: як Україна планує наростити видобуток газу” вже з назви все зрозуміло.
Текст – реакція на заяву прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля про те, що до 2025 року країна планує повністю забезпечити внутрішні потреби в газі за рахунок власних джерел. Зокрема, за допомогою шельфу Чорного моря та Юзівської площі в Харківській та Донецькій областях.
Найцікавіше, що в якості анонімних коментаторів – українські парламентарі. Один з однопартійців Юлії Тимошенко нібито сказав: “Якщо це буде державний проект, то частина коштів може і осісти в кишенях чиновників. Я думаю, що Україна все одно продовжить купувати російський газ у Словаччини”.
А ось ще одна цитата, на цей раз джерелом виступає якийсь “собеседник RT з партії “Голос”. Цитата: “Заяви про те, що Україна зможе забезпечувати себе газом, перебільшені. Більшість існуючих державних родовищ виснажені, обладнання старе. Слова Шмигаля більше схожі на мрії, вони не відповідають реальності”.
І вишенька на торті — якісь “джерела з Кабміну”, які повідомили російським пропагандистам, що інвестори не хочуть вкладати гроші в український газовидобуток через корупцію в нашій країні.
Окрім українських, в RT є і власні експерти. Так, заступник директора Інституту національної енергетики РФ Олександр Фролов не вірить, що Україна зможе інтенсифікувати видобуток на старих родовищах. А провідний науковий співробітник ІМЕМО РАН Михайло Кривогуз вважає, що у нас немає шансів наростити обсяг видобутку газу, розвиваючи співпрацю із Заходом через співпрацю з МВФ.
У журналі “Нафта і капітал” пішли ще далі. У матеріалі “Уявний видобуток прикриє віртуальний реверс” обговорюють меморандум між “Нафтогазом” і польською PGNiG про взаєморозуміння. Документ спрямований на співпрацю країн у галузі розвідки вуглеводневих ресурсів та видобутку газу, зокрема — на Західній Україні. Але автори статті вирішили, що причина підписання Меморандуму – розробка сланцевих родовищ газу у Львівській та Івано-Франківській областях і на шельфі Чорного моря. Згадують також іноземні компанії Shell та Chevron, які свого часу відмовилися від можливості видобутку сланцевого газу в Україні через нерентабельність цього процесу.
Автори статті чомусь вважають, що український “Нафтогаз” при цьому… почав розробку Святогірського родовища сланцевого газу на Юзівській площі! До непоставної логіки журналістів доплітається політика і вони згадують сина американського президента Хантера Байдена, який працював у правлінні приватної української компанії Burisma. Виявляється, йому так багато платили, що це загострило “залежність від алкоголю і наркотиків, які зруйнували його відносини з сім’єю і кар’єру”.
А тепер подивимося, де, на думку російської пропаганди, ховається український сланцевий газ, якого немає.
Пропагандисти взяли в експерти президента Фонду підтримки наукових досліджень і розвитку громадянських ініціатив “підстава” Олексія Анпілогова. Він стверджує, що “американський Chevron свого часу вирішив не зв’язуватися з українськими сланцевими проектами”. Головна причина – нерентабельність. У США цей вид газу залягає на глибині 2-3 км, а в Україні — на 5-6 км.
А далі Анпілогов видає стандартний набір страшилок, в першу чергу про екологічні проблеми через гідророзрив пласта (ГРП. – Авт.). До речі, цю технологію інтенсифікації газовидобутку придумали московські вчені, її активно використовує “Газпром” по всій Росії. Але, як бачимо, за межами цієї країни ГРП чомусь відразу призводить до лих і нею користуватися не вміють.
Втім, навіть якщо раптом в Україні і почнуть “видобувати сланцевий газ”, продовжують далі газпромівські маніпулятори, сенсу в цьому немає. Тому що, на думку експерта Фінансового університету при Уряді РФ Ігоря Юшкова, видобуток буде нерентабельним, а свердловини — сухими.
Руйнуємо фейки
Прокоментувати фейки про газовидобування ми попросили еколога Надію Рікусову, доктора технічних наук Михайла Фіка та низку політтехнологів, які попросили не згадувати їх імен.
Вчені зізналися: чують екострашилки щоразу, коли мова заходить про газовидобування в Україні. Та галузь успішно розвивається ще з радянських часів. А її технології набагато безпечніші для навколишнього середовища, аніж при тому ж видобутку вугілля. Рікусова уточнює: досить дивно чути про те, як газовидобуток забруднює Харківський регіон. Адже область в 2020 році стала лідером в країні за кількістю незаконних звалищ, і саме це — головна екологічна проблема.
Російські фейки, які тиражують українські політики, легко розбиваються об реальність.
Давайте розглянемо рефрен про те, що “в Україні немає газу” та “видобувати його недоцільно”. Україна видобуває газ з 1920-х. За часів СРСР саме наш газ експортували за кордон, чим, звичайно, виснажили деякі родовища. При цьому розвіданих запасів у нас достатньо, щоб не залежати від постачань з Росії або Європи. Наприклад, у 2013 році Україна покривала майже 90% всіх своїх потреб в блакитному паливі.
Що стосується сланцевої істерії в російських та підконтрольних їм ЗМІ, то вона почалася в 2013-15 роках, коли в Україну зайшла компанія Royal Dutch Shell. Тоді на Юзівській площі проводили розвідувальні роботи. Оскільки компанія американська, а в США сланцевий газ видобувають, це стало приводом звинуватити інвесторів у всіх смертних гріхах. І заодно демонізувати перевірену десятиліттями технологію гідророзриву пласта.
Цікаво, що головними “захисниками екології” в Україні стали комуністи, які виводили людей на вулиці з плакатами “сланцевий газ — другий Чорнобиль”. І саме їхні тези підхопили російські медіа у 2021 році, коли “Нафтогаз України” заявив про розробку родовища газу щільних порід (це не про сланцеві породи).
Про що нам потрібно пам’ятати, говорячи про газовидобуток? У надрах України знаходиться приблизно 1,3 трлн кубометрів газу. При нинішньому споживанні цього вистачить більш ніж на 30 років. Сьогодні весь цивілізований світ прагне до “безвуглецевого майбутнього”, тому надалі так багато газу, як сьогодні, не споживатиме жодна країна. Зараз же український газ повністю йде на внутрішній ринок. Близько 25-30% ми купуємо у європейських колег за ринковими цінами.
У 2015 році, коли Україна відмовилася від газу “Газпрому”, ми сподівалися, що Росія втратить цей важіль тиску на нас. У 2021 році з жалем змушені констатувати: газова тема все ще актуальна в інформаційній війні, щоправда, фокус змістився. Раніше ми нібито не могли вижити без придбання російського палива, а сьогодні власний газовидобуток — головне джерело екологічних проблем.
Автор: Анна Ігнатенко
Коментарі