Ігор Пушкарьов до початку війни на Донбасі був приватним підприємцем. При цьому чоловік професійно займався ножовим боєм. Зараз харків’янин керує школою самооборони “Гарда”, де навчає жінок, як постояти за себе в екстремальній ситуації, а також робить з них підготовлених бійців, здатних у разі військового вторгнення чинити опір ворогові.
Розкажіть, як та коли з’явилася ідея створення школи жіночої самооборони “Гарда”?
— Коли в 2014 році почалися бойові дії на Донбасі, я вступив до лав добровольчого підрозділу “Східний корпус” та брав участь у бойових діях до 2015 року включно. У зоні АТО я дуже сильно переживав за свою сім’ю — дружину, сина, дочку та онуку. Розумієте, на фронті все просто: тут — свої, там — чужі. Бери та виконуй бойове завдання. А що з моїми рідними, які на той момент залишилися практично одні у величезному та неспокійному Харкові? Як я можу допомогти їм або захистити їх? Відповіді не було. По суті, у кожного сімейного бійця, який знаходився на передовій, ці думки крутилися в голові. Після повернення з фронту я почав спілкуватися зі знайомими дівчатами волонтерами, медиками й питати, чи не хотіли б вони зайнятися рукопашною підготовкою, адаптованою під жіночу фізіологію. Мені хотілося допомогти їм, передати знання, які були у мене. Щоб у разі небезпеки кожна дівчина або жінка, чоловік або хлопець якої був на фронті, могла постояти за себе.
І яка була реакція на вашу пропозицію?
— Виявилося, що ті дівчата та жінки, з якими я спілкувався, дуже тверезо дивляться на життя. Вони розуміють, що в рукопашному бою навіть добре фізично підготовлена жінка не зможе протистояти посередньо підготовленому чоловікові. Але якщо дати їй в руки зброю, наприклад, ніж, картина змінюється кардинально. При цьому важливо розуміти, що зі зброєю потрібно вміти поводитися та адекватно його застосовувати, не перевищуючи необхідну міру впливу. На мою пропозицію відгукнулося багато бажаючих. Перший набір складався, якщо я не помиляюся, з 30 осіб.
Що собою являє програма жіночої самооборони “Гарда”
— Перший курс стартував у 2016 році. Зараз існує кілька форматів підготовки. Є короткострокові курси: два тренування. Перший день підготовчий, ми вчимо азам поводження з вогнепальною зброєю: як заряджати та розряджати, тримати в безпечному положенні, куди направляти, як себе вести на гонитві тощо. У другий день ми виїжджаємо на стрільби та з дотриманням всіх необхідних заходів безпеки, під наглядом інструктора, освоюємо ази стрільби. Більш довгостроковий курс розрахований на місяць, всього — вісім тренувань. Заняття проходять на вихідних. Під час цього курсу, крім безпечного поводження зі зброєю, ми викладаємо основи тактичної медицини — навчаємо надавати допомогу собі або своєму ближньому в разі поранення. Також освоюємо навички поведінки в бойових умовах. Вчимо правильно пересуватися, безпечно падати, швидко та ефективно знаходити Укриття в разі обстрілу. Третій формат занять — найбільш поглиблений, він триває вісім місяців. У нього входять комплексна фізична підготовка, ми вчимо справлятися зі стресовими ситуаціями та діяти в екстремальних обставинах, рукопашний бій, комплексна бойова підготовка з використанням декількох видів зброї, а також основи спортивного ножового бою. Як правило, ті, хто проходять цей курс, залишаються в “Гарді” та допомагають мені працювати з новачками.
Розкажіть для непосвячених, що таке ножовий бій та чи можна йому навчити людину, яка прийшла до вас, грубо кажучи, з вулиці?
— Наша система підготовки дозволяє навчити за дуже короткий період велику кількість людей основам ножового бою. Сьогодні Харків свого роду столиця ножового бою в Україні. Я і мій товариш Олександр Воробей — засновники Федерації ножового бою України. На даний в країні діє 18 навчальних центрів по всій країні. На базі спортивного ножового бою ми створили армійську систему, яку викладаємо військовослужбовцям та силовикам. До нас звертаються командири різноманітних підрозділів, надсилають своїх тренерів та інструкторів, яким ми передаємо свої знання. Армійський ножовий бій — це закрита система. Цивільному населенню ми її не даємо, тому що це дуже жорстка та вкрай ефективна система. Якщо спортивний ножовий бій — це робота на швидкість, креативність, досягнення технічних результатів, то армійська система — це найжорстокіші методи та прийоми, спрямовані на поразку противника. У “Гарді” ми вчимо деморалізувати противника, без нанесення тяжких тілесних ушкоджень, без перевищення самозахисту.
Ви впевнені у своїх вихованках?
— Я впевнений у тих людях, які проходять підготовку у нас. Ми просимо принести ксерокопію паспорта та вивчаємо всіх, з ким працюємо. Також дивимося сторінки в соціальних мережах і якщо бачимо проросійські настрої — відмовляємо в навчанні. Ті знання, які ми передаємо, будуть використовуватися тільки на благо та з метою захисту країни. Будь-хто, хто пройшов у нас підготовку, не буде стояти на вулиці та розмахувати ножем. Ці люди на контролі у силовиків — ми щільно співпрацюємо з відповідними службами і вони чітко розуміють всі процеси, які тут відбуваються.
Розкажіть, які жінки приходять в “Гарду”
— Багато хто може подумати, що до нас приходять ті, хто зіткнувся з домашнім та вуличним насильством. Є й такі, але в основному — це патріотично налаштовані харків’янки, які хочуть вміти постояти за себе та своїх рідних. Це підприємниці, студентки, художниці, домогосподарки, педагоги та викладачі вузів, держслужбовці та лікарі. Члени “Гарди” — це яскраві особистості, які не хочуть миритися з несправедливістю, не хочуть опинитися в ролі жертви та прагнуть до самодостатності. Наприклад, у нас є дівчина Анна — талановита і дуже лагідна дівчина. Дуже мініатюрна. На самому початку занять вона панічно боялася зброї, не хотіла брати в руки навіть макет ножа. Під час тренування з самооборони їй потрібно було вдарити мене спеціальною палицею — категорична відмова. Я питаю: навіщо ти прийшла в “Гарду”? Дівчина навіть не могла пояснити — соромилася. Через деякий час ті зміни, які в ній відбулися, мене дуже порадували. Одного разу, місяців через п’ять після початку занять, вона прибігла в зал з палаючими очима. Видно було, що її розпирає від бажання чимось поділитися. Виявилося, того дня її підрізав водій. Чоловік вийшов з машини, став кричати на Анну, розмахувати руками. Вона, замість того, щоб, як завжди, опустити голову та мовчати, вийшла йому назустріч і дала жорстку відсіч. Чоловік сторопів несподіванки та відступив. Звичайно, цей випадок не правило, але ілюструє суть занять — дівчина відчула себе впевненіше та зуміла постояти за себе.
Як реагують хлопці та чоловіки дівчат, які приходять до вас на заняття з самооборони та бойової підготовки?
— Нерідко дівчата тягнуть своїх хлопців до нас на чоловічі програми підготовки. Багато чоловіків з цікавості приходить подивитися, чим же займається тут дівчина. Більшість — погоджується та підтримує вибір своїх супутниць. На моїй пам’яті не було ніяких конфліктних ситуацій.
Скільки коштує навчання в “Гарді”?
— Це повністю безкоштовна програма. Завдяки підтримці моїх друзів була створена певна матеріально-технічна база — макети зброї, спорядження, мати. Мій колега Олександр Воробей — президент Української федерації ножового бою — надає приміщення для тренувань. Всі тренування проводжу особисто я, іноді залучаю товаришів з силових структур. Під час стрільб на полігоні ми використовуємо мою особисту зброю. Для придбання патронів намагаємося залучати спонсорську допомогу, якщо не виходить, то скидаємося самі та працюємо.
Чи можна, навчаючись в “Гарді”, навчитися добре стріляти? Як проходять заняття на полігоні?
— Стріляють добре ті, хто регулярно цим займається. Ті, хто проходять експрес-курс, стріляють дуже слабенько. Ті, хто займається місяць — краще. Дівчата, які займаються у нас постійно — працюють зі зброєю прекрасно. Є певна особливість. Стрільба по мішенях властива стендової стрільби, коли ти став в позицію або ліг та спокійно відпрацював. Ми ж розглядаємо ситуацію наближену до бойових дій, коли ти не можеш залишатися на місці, коли тобі потрібно постійно переміщатися. Я використовую принцип стрільби по гонгах — металевим плитам, при попаданні в які чітко чути звук.
Ми відпрацьовуємо переміщення під час стрільби, працюємо зі стійки на коліні, лежачи з укриття. При цьому я постійно перебуваю поруч, контролюючи кожен рух, щоб не було порушення техніки безпеки.
Чи змінився формат занять в “Гарді”, у зв’язку з повідомленнями про загрозу військового вторгнення з боку Росії?
— Ми стали повніше відпрацьовувати навички роботи з вогнепальною зброєю, в тому числі в умовах наближених до бойових дій. Дівчата повинні розуміти, що на протилежному боці може перебувати добре підготовлений противник. Вчимося працювати більш жорстко, точно та швидко. Наприклад, відпрацьовуємо прицілювання, два постріли, швидку зміну позиції. Це лише мала частина знань, закладених у програмі. Я категорично не хотів би, щоб відбувалися якісь бойові дії. В першу чергу тому, що сам брав у них участь. Чітко розумію, що в разі вторгнення глобальні жертви будуть серед мирного населення. Я нікого не хочу втрачати й ті знання, які я даю, стануть в пригоді в екстремальній ситуації.
Коментарі