Харківська атомна ТЕЦ повинна була забезпечити дешевою електроенергією наше місто. Однак трагедія в Чорнобилі призвела до зупинки будівництва практично на початковому етапі. Тепер залишки масштабного проєкту доживають свій вік за 40 кілометрів від Харкова.
Історія Сабурової дачі: від маєтку до психлікарні
Ідея побудувати в нашій області атомну теплоелектроцентраль виникла ще в кінці 1970-х. Старт проєкту дало засідання Ради Міністрів СРСР у червні 1980 року, на якому ініціатива отримала офіційне схвалення.
Для будівництва запропонували сім ділянок. Чотири з них фахівці забракували через дуже близьке розташування до річки Сіверський Донець. З трьох, що залишилися найбільш вигідним порахували ділянку біля села Борки в тоді ще Нововодолазькому районі. Тут на 700 гектарах землі планували розмістити 40 будівель і споруд. Біля реактора хотіли створити трикілометрову захисну зону, а за її межами – побудувати житло для атомників.
На цих полях могло бути містечко атомників. Фото: Newsroom/Олексій Басакін
До роботи над АТЕЦ залучили співробітників Харківського відділення інституту “Атомтеплоенергопроєкт”, а також фахівців з місцевого “Гідропроєкту”. У зв’язку з особливою важливістю проєкту контроль за ним здійснювали співробітники 6-го управління КДБ (економічна контррозвідка) та обласний підрозділ спецслужби.
Згідно з документами, до 1984 року атомна теплоелектроцентраль перебувала в стадії проєктування. Через два роки ЦК ВЛКСМ оголосив об’єкт “ударним комсомольським будівництвом” і вирішив направити сюди молодь. Ще 200 робочих повинні були прибути з Харківської області. Будівництво АТЕЦ навіть врахували в генеральному плані Харкова 1986 року.
Для будівників АТЕЦ встигли побудувати дві багатоповерхівки. Зараз вони закинуті. Фото: Newsroom/Олексій Басакін
Проєкт передбачав зведення двох енергоблоків (з можливістю розширення до чотирьох). Перший з них повинен був вступити в дію вже у 1990 році. Тут повинні були встановити реактори ВВЕР-1000. Такі ж зараз працюють на Рівненській, Запорізькій і Хмельницькій атомних електростанціях (а ось у Чорнобилі функціонував реактор РБМК).
Однак всі плани зруйнувала ніч на 26 квітня 1986 року. Після трагедії на ЧАЕС були внесені зміни до будівельних норм і правил. Тепер атомні об’єкти повинні були розташовуватися не ближче, ніж за 30 кілометрів від міста-мільйонника. Село Бірки більше не відповідало критеріям безпеки. У підсумку поруч з населеним пунктом залишився німий пам’ятник минулої епохи – дві багатоповерхівки, що поступово руйнуються та фундамент ще одного об’єкта.
Фото: Newsroom/Олексій Басакін
Будинки стали притулком для місцевих підлітків. На стінах – традиційні для таких місць графіті та нецензурні написи, в кімнатах, куди так і не заїхали будівельники АТЕЦ, – порожні пляшки й саморобні “бонги”.
Фото: Newsroom/Олексій Басакін
За словами місцевих жителів, у 2010 році, після перемоги на президентських виборах Віктора Януковича, ходили чутки про будівництво чи котеджного селища, то чи якогось промислового об’єкта. До багатоповерхівок підігнали спецтехніку та почали роботу. Однак результат виявився прозаїчний – якісь “молодці” частково розібрали крило одного з будинків і вивезли будматеріали.
Фото: Newsroom/Олексій Басакін
Атомна теплоелектроцентраль під Харковом так і не з’явилася, а енергію для міста постачає ТЕЦ-5. Будинки поступово руйнуються і вже зараз в них небезпечно перебувати через обвалені плити й слабке перекриття. А всього в нашій країні працює чотири АЕС, одна з яких, Запорізька, є найбільшою в Європі.
Запорізька АЕС. Фото: www.epravda.com.ua
Коментарі