У другому турі виборів ректора Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна перемогла доктор юридичних наук Тетяна Кагановська. Дочка політика Євгена Кушнарьова – перша жінка, яка буде займати таку високу посаду в ЗВО. До цього Кагановська понад 15 років очолювала юридичний факультет. Newsroom вирішив дізнатися, скільки юристів керували Каразінським і чим вони відомі.
Куніцин Олексій Васильович (1807-1883)
Ректор з 1839 до 1841; виконував обов’язки ректора – з 1849 до 1850 і з 1852 до 1853 роки
Першим ректором-юристом Харківського університету став відомий фахівець з цивільного права Олексій Куніцин. До приїзду в наше місто він вивчав законознавство в Берліні та Санкт-Петербурзі. Багато в чому його погляди формувалися під впливом графа Михайла Сперанського, який провів перші значущі реформи в Російській імперії та брав участь у вихованні Олександра II, який скасував кріпосне право.
У 1835 році Олексій Куніцин приїхав до Харкова, в університеті викладав цивільні закони, читав лекції з римського та кримінального права. Кілька років працював синдиком і займався судовими справами ЗВО. З 1839 до 1841 року – ректор університету: його на посаду затвердив міністр народної освіти. З 1849 до 1850 року і з 1852 до 1853 року Олексій Куніцин виконував тільки обов’язки ректора, а пізніше очолював юридичний факультет. Вчений присвятив ЗВО майже 30 років свого життя.
У нашому місті Куніцин написав кілька наукових робіт, в тому числі «Про права спадщини осіб жіночої статі». При першого ректора-юриста в університеті була створена ветеринарна школа, яку згодом перетворили у ветеринарний інститут.
Палюмбецкий Олександр Іванович (1811-1897)
Ректор з 1850 по 1852, з 1872 по 1873 роки
Олександр Палюмбецкий народився в сім’ї священнослужителя. Юридичну освіту здобув за кордоном. Після повернення був призначений на роботу в університет. У ЗВО працював ад’юнктом по кафедрі енциклопедії права та читав лекції, присвячені державним установам, законам Російської імперії, праву.
Олександр Палюмбецкий присвятив ЗВО майже 40 років свого життя, очолював юридичний факультет, входив до складу університетського суду. Він ввів в університеті уроки практичного діловодства. Ветеринарна школа, створена при першому ректорові-юристі, при Олександрі Палюмбецькому стала окремим інститутом.
В університеті автори кращих студентських робіт з 1886 року отримували премію імені Палюмбецкого.
Олексієнко Михайло Мартинович (1848-1917)
Ректор з 1890 до 1899 роки
Михайло Олексієнко – перший з ректорів-юристів, хто здобув освіту в Харківському університеті. Хоча після захисту магістерської дисертації в нашому ЗВО він вивчав фінанси та кредит в Австрії, Німеччині та Франції.
Михайло Олексієнко присвятив закладу 30 років, був деканом юридичного факультету, читав лекції з фінансового та державного права, написав багато наукових робіт, присвячених питанням фінансів і кредиту.
Після роботи у ЗВО поїхав до Санкт-Петербурга, де був обраний депутатом Державної думи III й IV скликань. Михайло Олексієнко займав пост голови Бюджетної комісії та вважався одним з найвпливовіших депутатів.
У Харківському університеті з 1900 року присуджували премію імені заслуженого професора М. Олексієнка.
Куплеваський Миколай Йосифович (1847 – після 1917)
Ректор з 1901 до 1905 рік
Микола Куплеваський здобув освіту на юридичному факультеті нашого університету та слухав лекції в провідних ЗВО Парижа, Гейдельберга та Мюнхена. У Харкові читав лекції, присвячені історії права та державним установам Англії, а також вів практичні заняття для студентів. Понад 15 років завідував юридичним кабінетом.
Микола Куплеваський присвятив закладу майже 30 років свого життя та став першим головою Юридичного суспільства при університеті.
Вчений також захоплювався музикою. Сучасники знали ректора як композитора й автора пісень для духового хору та п’єси для фортепіано. Його церковну музику виконували в храмах міста та країни. У 1917 році оселився в селі Південне під Харковом, подальша його доля невідома.
Нефоросний Олексій Іванович (1897-1937)
Ректор з 1934 по 1937 рік
Батьки Олексія – селяни-батраки. В юності він входив до складу Російської соціал-демократичної робітничої партії (більшовиків), за що чотири рази його заарештовувала поліція. Нефоросний трудився ковалем в прокатному цеху Брянського заводу в Катеринославі (нині це місто Дніпро).
Під час Громадянської війни майбутній ректор організовував партизанські загони на Полтавщині та воював на фронті проти армії Денікіна.
У 1923 році Олексій Нефоросний вступив на юридичний факультет Каразінського. Після навчання працював в різних містах на відповідальних посадах і в Наркоматі освіти України, який очолював Микола Скрипник.
У грудні 1937 року Олексій Нефоросний звільнений з посади ректора за те, що «припустився засмічення університету контрреволюційними елементами, троцькістами та націоналістами». Ректор був переведений на посаду директора школи №5, а в грудні репресований і розстріляний. У 1957 році реабілітований.
На сайті Харківського університету написано, що Олексій Нефоросний значно зміцнив матеріальну базу ЗВО та зіграв величезну роль в «формуванні науково-педагогічного колективу».
Автор: Олексій Ізюмкин
Коментарі