Щодня до команди добровольців звертаються за допомогою люди, які не можуть відшукати своїх рідних. Один-два рази на тиждень загін вирушає на пошуки: озброївшись необхідними приладами, волонтери оглядають околиці населених пунктів, ліси, поля і занедбані будинки. Керівник пошуково-рятувального загону “Мілена” Сергій Осман розповів Newsroom про те, куди пропадають люди, чому вони гинуть, та що робити, якщо загубилася дитина.
У Харкові знайшли школяра, який вдень зник у Саржиному Яру
Його історія почалася вісім років тому. Тоді Сергій побачив на популярному міському форумі прохання про допомогу в пошуку 5-річного хлопчика з аутизмом з Малинівки Чугуївського району, якого не могли знайти вже другу добу. Вранці Сергій відправився в це селище та вперше взяв участь в пошуковій операції спільно з поліцією, рятувальниками та військовими. Після цього харків’янин приєднався до Всеукраїнської організації “Пошук зниклих дітей”, став куратором її підрозділу в області, а пізніше разом з однодумцями організував пошуково-рятувальний загін “Мілена”.
Сотні небайдужих людей
Мілена – так звали шестирічну дівчинку з Харкова, яка заблукала у квітні минулого року в селі Соснівка Золочівського району. Добу її шукали сотні правоохоронців, рятувальників, кінологів з собаками та волонтерів. Дівчинка, яка погано бачила, втратила окуляри та пішла в протилежний від села бік. Мілену Шевельову виявили наступного дня біля краю поля за вісім кілометрів від села – дівчинка загинула від переохолодження. Ця трагедія згуртувала небайдужих харків’ян, які брали участь у пошуку. Вони організували загін, який цілодобово відгукується на заклики про допомогу, і назвали його в пам’ять про загиблу дівчинку. Керівником загону обрали Сергія Османа.
Зараз 35-річний розробник програмного забезпечення для банків та батько двох дочок координує роботу сотні постійних волонтерів, до яких у складні моменти приєднуються ще десятки та сотні небайдужих людей. Серед них є програмісти, лікарі, офісні працівники, рієлтори, домогосподарки, студенти, працівники громадського харчування і торгівлі.
На перші пошуки волонтери відправлялися, маючи при собі лише ліхтарики. Зараз загін озброєний раціями, компасами, свистками, гучномовцями, квадрокоптером та приладом нічного бачення.
Обладнання волонтери закуповують за свої гроші, частину приладів подарували меценати або родичі знайдених людей. Сергій Осман підкреслює, що організація не займається збором грошей, і якщо хтось хоче допомогти пошуковикам, то може самостійно купити та подарувати те, що їм необхідно.
Не чекайте три дні
З моменту появи “Мілени” у квітні 2020-го волонтерам надійшло 993 заявки про зникнення людей, третина зниклих – діти.
“Обов’язкова умова, при якій ми починаємо пошуки – має бути подано заяву в поліцію. Існує міф про те, що до правоохоронців слід звертатися через три доби після зникнення людини. Потрібно звертатися відразу, щоб і поліція, і волонтери почали пошуки якомога швидше”, – говорить Сергій Осман.
Наймасштабніша пошукова операція “Мілени” зібрала близько 500 осіб. Взимку в лісі на Олексіївці волонтери та поліція протягом двох діб шукали 15-річного Антона Логвинова. Пошук не припинявся навіть вночі – добровольці по черзі змінювали один одного. Підлітка знайшли загиблим під мостом.
Є пошуки, які тривають понад рік.
“Ще восени у Вовчанському районі бабуся пішла в ліс, звідки зателефонувала родичам по мобільному та сказала, що заблукала. Рідні з поліцією намагалися її знайти, обчислити за місцезнаходженням телефону. До нас звернулися, коли він вже розрядився. Ліс прочесали вздовж і впоперек, але ні жінки, ні телефону, ні речей не знайшли досі”, – розповів Сергій Осман.
До слова, восени часто в лісах втрачають дорогу грибники. Перш ніж відправитися в ліс або на риболовлю, слід попередити родичів про те, куди саме ви відправляєтеся і коли плануєте повернутися. Якщо при собі є телефон, але немає мобільного зв’язку, слід зателефонувати за екстреним номером 112.
Половина всіх людей похилого віку, яких шукають волонтери, страждають деменцією. Такі люди часто не можуть про себе нічого розповісти, не пам’ятають, де живуть і як їх звуть. Сергій Осман радить рідним прикріпити до одягу літніх людей нашивки з номером телефону та адресою або покласти в кишеню брелок з GPS.
Старенька, яка провела три дні без їжі та води в лісі Харківської області, померла
Одна з основних причин загибелі загублених людей – переохолодження, особливо в лісі або в полях.
“Коли людина замерзає, їй може здаватися, що жарко, вона починає зривати з себе весь одяг. Ми знаходили таких людей”, – розповідає Сергій Осман.
Також зустрічаються нещасні випадки та самогубства. Коли людину знаходять мертвою, деяким волонтерам потрібна психологічна допомога.
“Це складно, особливо для непідготовлених людей. Нам на волонтерських засадах допомагають психологи”, – розповідає керівник загону.
Якщо загубилася дитина
Діти молодшого віку найчастіше губляться через неуважність батьків.
“Малюкам слід розповісти: якщо раптом вони загубилися, потрібно залишатися на місці, нікуди не йти, кричати, співати пісні або стукати палицею по дереву, щоб якось позначити своє місцезнаходження”, – говорить Сергій Осман.
Підлітки ж тікають з дому самі, часто через конфлікти в сім’ї. Кілька разів волонтери шукали дітей з дромоманією – це потяг до втеч з дому, поневіряння та зміни місць. Таким дітям необхідна допомога психолога.
Сергій підкреслює, що багато разів їм доводилося шукати дітей з цілком благополучних сімей.
Прогуляла школу та побоялася повернутися додому: у Харківській області розшукали школярку
У разі зникнення дитини, перш за все, потрібно звернутися в поліцію, потім вже до волонтерів. Потрібно обдзвонити родичів, однокласників та знайомих, записувати їх номери та те, що вони говорять, щоб передати ці відомості поліції. До родичів прибуде наряд правоохоронців, їм потрібно розповісти, у що була одягнена дитина та надати актуальну фотографію. Були випадки, коли у батьків не знаходилося свіжих знімків дитини.
Родичі пропонують гроші
Ще під час пошуків дівчинки Мілени стало зрозуміло, наскільки важлива чітка координація. На місці волонтерів розбивають на групи, за кожною закріплюють відповідального та розподіляють територію, поділивши її на квадрати. Пошуковики надягають світловідбиваючі жилети та встановлюють на телефон додаток з картами, яке допомагає відстежувати, які квадрати були перевірені. Між собою волонтери спілкуються по рації, оскільки в багатьох місцях в області не ловить мобільний зв’язок.
За допомогою квадрокоптера фотографують місцевість та потім ці знімки пропускають через нейромережу, яка знаходить потрібних людей на фото. Допомагають шукати зниклих і відео з камер спостереження — ними з волонтерами діляться інтернет-провайдери.
Крім самих пошуковиків, в структурі організації є добровольці, які займаються збором первинної інформації, дзвонять в морги та лікарні, а також створюють та поширюють орієнтування в соцмережах. Також в організації є гаряча лінія, що працює по всій Україні: (068) 77-70-112.
За словами Сергія Османа, 70% зниклих вдається знайти завдяки повідомленням в соцмережах та відгуку людей. Телефонують перехожі, які бачили людину на вулиці. Бувало, що волонтери самі знаходили оголошення родичів про зникнення та пропонували їм допомогу.
Загін “Мілена” налагодив тісну співпрацю з поліцією, але залишається поки проблема взаємодії з міською лікарнею невідкладної допомоги, куди часто везуть травмованих та тих, кому стало погано на вулиці. Сергій нарікає, що лікарня неохоче надає волонтерам дані про госпіталізованих пацієнтів, а це могло б полегшити пошук людей.
“Одного разу ми шукали дідуся, дзвонили в різні відділення лікарні, але його ніде не опинилося. Пізніше нам зателефонував завідувач одного з відділень, який побачив фото пацієнта в нашому орієнтуванні в соціальних мережах”, – розповів керівник загону.
Рятувальники знайшли харків’янина, який заблукав у горах
Нещодавно волонтери обзавелися принтером, який планують використовувати в польових умовах – прямо на місці друкувати орієнтування та карти. Також хочуть купити тепловізор, квадрокоптер з тепловізором, супутникові телефони та підсилювач мобільного зв’язку.
Навесні харківські волонтери кілька діб допомагали шукати в Херсонській області 7-річну дівчинку. Тіло першокласниці в мішку виявили в сусідському сараї – її задушив друг сім’ї.
“Після цього випадку там сформувалася група ініціативних громадян, ми навчили їх принципам нашої роботи й зараз це наша філія”, – розповідає Сергій Осман.
Філії “Мілени” з’явилися також у Запоріжжі, Києві, Сумах та Полтаві.
“Багато хто не вірить, що ми шукаємо людей безкоштовно, витрачаємо свій час, витрачаємо бензин. Після вдалих пошуків родичі пропонують гроші, а ми пояснюємо, що робимо це безкоштовно”, – зізнається Сергій Оман.
Крім пошуків, волонтери проводять роз’яснювальні заходи для школярів.
Коментарі