Про те, що в сухопутному Харкові міг бути Острів, знають, мабуть, тільки історики. Сьогодні дослідник історії міста Андрій Парамонов розповість, як на острівці в районі нинішньої Стрілки жили ковалі та Дігтярі, та що не сподобалося Катерині II.
Харківська старовина: світський лев Микола Алфераки
Важко собі уявити, що на річці Харків були острови! Ще важче, що на цих островах жили люди. І якщо на Василівському острові проживали пару сімей, то на острівці поблизу Харківської фортеці було цілих три житлових квартали.
Вперше Острів поблизу цитаделі нам показує на своїй карті в 1730 році інженер-капітан Маттіус Ретч. Старе русло річки Харків проходило прямо по центру нинішньої Павлівської площі, а нове русло приблизно там же, де і сьогодні вона впадає в річку Лопань. В результаті, те, що ми сьогодні називаємо “Стрілкою” та квартали Павлівської площі, Банного провулка та частково Університетської вулиці знаходилися раніше на острові.
Як на карті Харкова з’являлася річка Нетіч
Найбільш яскраво ілюструє острів та його житлові квартали топографічна карта Харкова 1742 року, складена інженер-капітаном Іваном Сациперовим. Місцевість була піщана і низинна, але проживаючим тут козакам вдалося насадити сади та використовувати землю під городи.
Частина карти Харкова 1742 року з показанням острова на річці Харків, його житлові квартали показані помаранчевим кольором
Старе русло річки Харків назвали Нетіч, у свій час для сполучення між містом та островом використовувалися млинові греблі. Одна з них розташовувалася на Нетечі та з’єднувала острів з боку Троїцької церкви, будучи своєрідним продовженням нинішньої Кооперативної вулиці. А друга гребля йшла вже через річку Харків від Воскресенської церкви. Вже в 1780-і Нетеча обміліла настільки, що її просто переходили вбрід, або переїжджали без жодних проблем. І тільки в повінь для цього використовували млинові греблі.
Як лікар Данилевський підкорював небо
Прибула в 1787 році до Харкова імператриця Катерина II з невдоволенням зазначила, що наявність канави прямо поблизу цитаделі не робить честі місту. Однак коштів на ліквідацію Нетечі у міста не було. У списку домовласників Харкова 1798 року ми бачимо, що в другій частині міста — так званому Подолі — є ряд дворових місць з дерев’яними будинками “На острівку”. Природно, вважати острів мають відношення до Подолу можна лише в адміністративному плані. Тому ті, хто сьогодні роблять публікації про колишню торговельну площу (вона ж проїжджа, Рози Люксембург та Павловська) як про частину Подолу — роблять велику помилку.
Протока Нетеча та річка Харків, що утворюють острів, Показані блакитним кольором. План Харкова губернського архітектора Івана Вільянова, 1767 рік
На 1798 рік на Острівці проживали купці: Василь Ломакін (чотири дерев’яні будинки на вісім покоїв та дві кухні), Петро Балашов, Іван Павлов, Максим Жаріков (два дерев’яні будинки на п’ять покоїв та одна кухня), Василь Алаторцев (два дерев’яні будинки на п’ять покоїв та одна кухня). Жили тут і чиновники. У їх числі колезький реєстратор Ілля Асетров, секретар Петро Белявський (три дерев’яні будинки на 11 покоїв та одна кухня), реєстратор Микола Лабоееп, секретар Юхим Глорчастий, колезький реєстратор Федір Ващенков, колезький реєстратор Петро Константинов (два дерев’яні будинки на п’ять покоїв та одна кухня). З військових — прапорщик Михайло Шапочкін, відставний солдат Іван Назар’єв, козак Йосип Гаврюшенко, козак Ісаак Старченко. З цехових — Ілля Меленшинін та Іван Трипич. Міщанин Максим Бутов. Військові обивателі: Федір Венецький, Микита Філіпенков, вдова Настасья Павліха, вдова Феодосія Кунакова, Андрій Абраменко, вдова Анна Васильєва; підданий черкас Мойсей Скидін.
Як харків’яни перший пожежний автомобіль купували
У другій половині XVIII століття на острові були кілька кузень та дігтярні ряди, губернське начальство дивилося на це спокійно, оскільки глобальною пожежею Харкову це не загрожувало. Інша справа, коли протока Нетечь у Цитаделі зрівняли в 1799-1801 роки фактично одночасно з ліквідацією ровів та валів самої Харківської фортеці. Залишати Дігтярів та ковалів фактично в центрі міста вже було не можна і їх перевели за міську межу.
Колишній Острівець на плані міста Харкова 1896 року
Попри ліквідацію самого острова, поняття острівець ми бачимо і в наступні роки. Так в 1804 році губернський землемір Микола Драгомир виробить на острівці дві вулиці – Кінську та Дегтярну. З 1894 року Кінська вулиця стане іменуватися банним провулком (тут розташовувалися торгові лазні), а Дегтярна — спочатку Циганської вулицею, а потім Торговим провулком. До кінця XIX століття на колишньому Острівці ми також бачимо Лопанскую набережну, Газетний провулок та Рибну площу. Колишній проток Нетеча стане Торговою площею, яку ми сьогодні іменуємо Павловської.
Коментарі