Залопанська частина міста формувалася у XVII столітті як слобода, яка не входить у межі міста. Вона поширювалася на захід трохи далі Дмитрівської церкви, далі йшли ліси, а з півночі та півдня її обмежувала річка Лопань. У 1730, коли під керівництвом іноземних інженерів звели оборонні вали із заходу, вони повністю прикрили Залопанську слободу, що увійшла до складу Харкова. Тоді ж деякі вулиці випрямили, а проживання в цій частині міста стало більш престижним. Вулиці Конторська, Катеринославська, Благовіщенська, Дмитрівська, Ярославська та Коцарська були забудовані більшою мірою чиновниками губернських установ, відставними генералами і сановниками. До середини XIX століття велика частина будинків харківської знаті була зайнята лавками, флігелі здавали в найми під житло, і тільки панський будинок залишався для життя власників, на час їх приїзду в місто в зимові місяці.
Міфи про Харків: російська мова, звільнення та тремпель
До 1799 Залопанська частина міста вважалася другою частиною Харкова. Але у 1799 році губернатор Петро Федорович Сабуров, а за ним і губернатор Густав Карлович Зільбергарніш у 1800 вирішили, щоб Залопанська частина міста разом з приміськими слободами Гончарівці, Афанасівкою та Іванівкою вважалася 3 частиною міста в поліцейському відношенні й адміністративному поділі. Це ж підтвердив у 1804 році губернатор Іван Іванович Бахтін. Тут був свій поліцейський приватний пристав і два квартальних наглядачі, була і своя пожежна команда.
Залопанська частина міста Харкова. Фото Антона Гуленка
Центральною віссю Залопанської частини Харкова у 1760 стала майбутня вулиця Катеринославська. До 1767 року вона стала дорогою, яка вела до центру Катерининської провінції – Бєлєвської фортеці (нинішнє місто Красноград), Богодухова, Полтаві та Києва. За списком вулиць Харкова 1724 року вона називалася вулицею Василя Ктитора та належала до приходу Дмитрівської церкви. Власне тут вона і закінчувалася, оскільки далі йшов Західний оборонний вал і стояли міські ворота.
Де в Харкові комфортно жити: рейтинг районів міста
Назва вулиці Катеринославська відомо з 1794 року, хоча її ж називали й Херсонська, за тим же принципом – дорога на Херсон. Офіційно вулиця була закріплена Катеринославською у 1804 році як дорога від кам’яного мосту через річку Лопань на Холодну гору, сьогодні вона має ім’я Полтавський шлях. При в’їзді на вулицю Катеринославську біля мосту стояла міська будка з міським стражником (будочники), така ж будка з рогаткою (шлагбаум) стояла і на в’їзді в місто, тільки службу тут несли солдати Харківського внутрішнього гарнізону.
Частина плану міста Харкова 1896 року з відображенням Залопанської частини
Катеринославська з давніх пір вважається однією з трьох головних і чудових вулиць міста. Але ще довгий час лише ближні до центру міста будинки будувалися за пристойними планами та фасадами, і тільки з розширенням міста після опублікування плану 1822 року, побудови Жандармської площі, вулиця стала забудовуватися і до рогатки на виїзді з Харкова. Проте більшість будинків були криті соломою навіть у 1840. З приїздом до Харкова у 1847 році генерал-губернатора С.А. Кокошкіна надійшло розпорядження в межах міста міняти солом’яні дахи на залізні, а старі будинки зносити. До 1870 Катеринославська була улюбленим місцем для санних прогулянок у зимовий час, тут оцінювали рисаків і шубки дівчат, наглядали собі наречену та шукали зустріч з друзями. Однак близько 1869 року цей звичай був заборонений і публіка перемістилася на Белгородське шосе та Сокольники.
Від конки до “дріфткара”: історія харківського трамвая
З 1843 року і по 1919 рік по Катеринославській проходив хресний хід з Озерянською іконою Божої Матері. Щорічно 30 вересня хресний хід приносив ікону з Курязького Преображенського чоловічого монастиря в Харківський Покровський чоловічий монастир, а 22 квітня повертав назад у Куряж. Ця подія знайшла відбиток у літографіях, гравюрах і фотографіях, а сама ікона вважається чудотворною та головною реліквією Слобожанщини.
Христоріздвяна церква. Фото С. Таранушенко, 1914 рік
На початку Катеринославської в першій половині XIX століття існувало озеро. Воно становило з декількома іншими озерами цілий ланцюг стариць, на місці де в минулі століття проходило річище річки Лопань. Ці озера були джерелами чистої джерельної води, з’єднувалися між собою каналами та служили довгий час місцем, де набирали воду городяни. У 1796 році генерал-губернатор Воронезького та Харківського намісництв повелів оформити озеро по Катеринославській вулиці за правильним планом і піклуватися про його чистоту. На плані Харкова 1822 роки ми бачимо, що через це озеро прокладено міст.
Підземні галереї та політ над містом: ТОП-7 екскурсій Харковом
На початку 1850 в озеро по Катеринославській запустили рибу. Фінансувала це дійство міська дума, а озеро назвали Рибним. У 1857 році вирішили здавати це озеро в Оброчне утримання на три роки приватній особі, щоб вона використовувала рибу на свій розсуд, а в кінці XIX століття коли озеро обміліло тут влаштували сквер.
Вулиця Катеринославська, вигляд на 3 поліцейську частину та Жандармську площу, листівка початку XX ст.
Окрасою Катеринославської вулиці була і Дмитрівська церква, побудована у 1805-1808 роки, в наступні роки вона неодноразово перебудовувалася. Останнім своїм прекрасним видом вона була зобов’язана інженеру Михайлу Івановичу Ловцову. Саме за його планом з 1888 по 1896 роки вона була розширена та прикрашена зовні, привертаючи увагу тих, хто приїжджає в місто.
Топ-5 найвідоміших мерів в історії Харкова
Одним з центрів циркового життя Харкова була саме Залопанська частина міста. У 1882 році на Жандармській площі та Гончарівському бульвару, що примикав до неї, був відкритий цирк Соломонського, а у 1889 році його замінив російський цирк братів Нікітіних. У 1892 році Яким Нікітін побудував нову будівлю цирку, простору, з пічним опаленням, арена якого перетворювалася і в театральну сцену. У 1910 році цирк Нікітіна був розібраний. Його обдурив власний керуючий Г. Муссурі, викупивши ділянку землі для будівництва кам’яної будівлі цирку особисто для себе. Водночас у 1906 році першу кам’яну будівлю цирку-театру на Жандармській площі побудував харківський купець Генріх Грікке. Ця будівля, проєкту архітекторів Мечислава Коморницького та Володимира Хрустальова, збереглася до наших днів під ім’ям “Старий цирк”.
Цирк-театр Муссурі на Благовіщенській вулиці, у 1920 театр ім. Тараса Шевченка
Паралельно Катеринославській віддавна проходила вулиця, відома на 1724 рік, як вулиця Івана Кривого, що пізніше отримала найменування Велика Різдвяна від церкви Різдва Христова. У 1840 вона отримала ім’я Конторської, у 1889 році Харківський купець 1-ї гільдії Дмитро Костянтинович Кромський відкрив тут парову кондитерську фабрику.
Перший Христорождественський храм у Залопанській частини міста був побудований не пізніше 1655 року, а кам’яний освячений 15 травня 1783 року. Будувався він за проєктом харківського губернського архітектора Петра Ярославського. Це була одна з невеликих, але найбільш блискучих робіт архітектора.
ТОП-7 новобудов: де та за скільки можна купити елітну нерухомість у Харкові
На північ від Катеринославської та паралельно їй йшла інша знакова для Залопанської частини міста вулиця – Благовіщенська, що мала на 1724 рік найменування Бережна. Отримавши офіційне ім’я Благовіщенська у 1804 році від храму Благовіщення, вулиця починалася домоволодінням секретаря Петра Майстренка й доходила до вулиці Дмитрівської, де впиралася у велику заміську садибу фон Мінстері.
Благовіщенський собор, листівка початку XX ст.
На Благовіщенській вулиці розташовувався деякий час Інститут шляхетних дівчат, сад розваг “Тіволі”, цирк-театр Муссурі, пізніше він же – Великий театр, перша міська Олександрівська лікарня для незаможних жителів міста. А на Благовіщенській площі, з якої починалася вулиця, стояла церква в ім’я Благовіщення Пресвятої Богородиці, відома з 1655 року. Вцілілий до наших днів Благовіщенський собор, побудований за проєктом інженера Михайла Ловцова, був освячений 14 жовтня 1901 року. Поруч з Благовіщенською церквою у 1832 році був відкритий Благовіщенський базар, що пізніше перемістився на Дунінську леваду, де і розташовується досі. А на перпендикулярній вулиці Малій Різдвяній був влаштований Суздальський гостинний двір, куди з 1849 року перевели гуртову торгівлю з центру Харкова. До кінця XIX століття тут розташовувалися найвідоміші торгово-мануфактурні фірми імперії.
ТОП-5 популярних блогерів: що постять і скільки заробляють харків’янки в мережі
Майже до кінця XIX століття стара частина Залопані вважалася елітним районом міста, представники знатних дворянських родів вважали за краще селитися якомога далі від ярмаркового центру міста. Але розвиток Благовіщенського базару, а також суздальських рядів змусив їх поступово перебиратися в гірську частину Харкова – знову якнайдалі від галасливої торгівлі.
Коментарі