Сучасний спальний район Харкова Олексіївка в минулому був власницьким селом із прекрасною садибою та храмом класичної архітектури. Село, а пізніше село Олексіївка розташовувалося по великій поштовій дорозі на слободу Дергачі, місто Золочів і далі на полковий і повітове місто Суми. Тільки в 1935 році Олексіївка увійшла в межі міста.
9 цікавих фактів про Харків: ядерний вибух, коні та наймолодша мама
Маєток заснував харківський полковник Григорій Єрофійович Донець-Захаржевський і через князя Кропоткіна воно перейшло до дворянського роду Щербініна. На 1782 рік воно належало колезькому раднику Петру Андрійовичу Щербиніну, тоді до земельної дачі відносилося 1223 десятини, з яких 408 десятин було ріллі та 560 дубового стройового лісу, та 130 десятин сінокосів, решта були незручними.
Палац маєтку в селі Олексіївка. Фото С. Таранушенко, 1914 рік
У самому селі проживали 142 чоловіків і 145 жінок з-поміж кріпаків, які мешкали в рубаних хатах, критих соломою. Займалися вони переважно хліборобством і скотарством, хоча зазначалося, що деякі мали ремесло: шевське, ткацьке й теслярське.
Як зміниться Харків у 2021 році: новий ТРЦ, дорога та сквери
Дохід маєтку приносив і водяний млин, який був влаштований при ставку на річці Чекмезовій, лівій притоці річки Лопані. Ще в двох ставках були заведені рибні лови, де водилися: щуки, карасі, лини, плотва та раки. У XVIII столітті в Олексіївці не було свого парку або саду. Плодові дерева – яблуневі, грушеві, дульові – і терен росли в лісі, а плоди з них збиралися як для поміщика, так і на продаж.
Різдвяно-Богородична церква в селі Олексіївка. Фото С. Таранушенко, 1914 рік
Після смерті Петра Щербініна маєтком володіла його сестра – Марія, яка вийшла заміж за генерал-майора Івана Івановича Бедряга. В цей час тут з’явився тільки заїжджий двір, маєток не розвивався. Після смерті першого чоловіка, Марія Андріївна вийшла заміж за полковника Павла Івановича Лаптєва. Маєток приносив понад 5000 рублів сріблом щорічно, головним чином від вирощування хліба.
У Харкові показали, що встигли побудувати в зоопарку (Фото)
У 1830 подружжя Лаптєвих почало в Олексіївці будівництво одного з кращих палацово-паркових ансамблів у Харківській губернії. Очевидно частина маєтку, особливо лісу Марії Андріївні довелося продати, а в 1836 році – і закласти своїх кріпаків в Московській збереженій скарбниці.
Палац маєтку в селі Олексіївка. Фото С. Таранушенко, 1914 рік
Ось як описує в 1914 році садибу в Олексіївці мистецтвознавець Георгій Крескентієвич Лукомський: “… одна з тих, що найбільш яскраво виражає стиль empire. У фасаді – з боку під’їзду, – схожому трохи на фасади бічних флігелів Державного Банку по Садовій вулиці (що і дає привід думати: не побудований чи будинок за проєктом Гваренгі?), колони та пілястри з іонічними капітелями дуже хороші. Вдала й рустовка нижнього поверху в бічних частинах. Прекрасний спокійний по лініях фронтон. Гарні пропорції вузьких вікон. Але, звичайно, “засклення” простору між колонами для отримання сіней, наголошуючи на відомій непристосованості для нашого клімату плану, занадто точно скопійованого, ймовірно, з якої-небудь італійської вілли А. Палладіо, – все-таки псує архітектуру будинку”.
Тур по графіті в Харкові: 20 муралів, які можна подивитися за день
Крім палацу зі службами й парком у 1833-1839 рок Лаптєва будує кам’яний храм Різдва Пресвятої Богородиці. Церква “… класичної архітектури, з доричними портиками з трьох сторін; чудова розрустована стіна (з нішами) під дзвіницею. Всі пропорції церкви дуже стрункі” – пише про неї все той же Лукомський.
Палац маєтку в селі Олексіївка. Фото С. Таранушенко, 1914 рік
Освячений 10 вересня 1839 року кам’яний храм був покритий бляхою, пофарбованим у жовтий колір. Усередині храм був пофарбований під мармур, різьблений іконостас білого кольору з позолотою, для опалення були влаштовані три печі з білим кахлем. Навколо храму була поставлена кам’яна огорожа з дерев’яними білими ґратами.
ТОП-5 популярних блогерів: що постять і скільки заробляють харків’янки в мережі
На початку 1880 маєток Олексіївка перейшов у спадок до княжни Марії Олександрівні Трубецької. У 1883 році вона вийшла заміж за полковника гвардії Володимира Федоровича фон дер Лауніца (1855-1906), який у Харківській губернії служив місцевим дворянству та земству, займався благодійністю. Він неодноразово обирався ватажком дворянства та почесним мировим суддею Харківського повіту, був головою губернського земського зібрання, почесним куратором реального училища, головою Харківської повітової училищної ради, був піклувальником під час будівництва нових храмів у Харкові.
Володимир Федорович фон дер ЛауніцВолодимир фон дер Лауніц покинув Харків у 1901 році, отримавши призначення віцегубернатором в Архангельськ, а з 28 серпня 1902 року – тамбовським губернатором. За свою діяльність на посту губернатора Тамбова В. Ф. фон дер Лауніца революціонери засудили до смертної кари, про що оголосили 14 жовтня 1905 року в спеціальній прокламації.
Він пережив 14 замахів. 21 грудня 1906 року, коли Лауніц вже був Санкт-Петербурзьким градоначальником, після молебню з нагоди освячення храму на честь Св. Цариці Олександри в Петербурзькому інституті експериментальної медицини Володимира Федоровича застрелив терорист Кудрявцев прямо на порозі церкви.
ТОП-10 локацій для нестандартної фотосесії в Харкові
Вдова Володимира фон дер Лауніца проживала в Харкові в Сердюковському провулку, 2. У січні 1918 року її пограбували анархісти, які забрали майже три мільйони рублів. Загинула Марія Олександрівна в 1920 році у в’язниці, куди її відправили більшовики. Місце її поховання невідоме. Палац і храм постраждали в роки Другої світової війни та були розібрані, парковий ансамбль частково вирубали в роки окупації.
Коментарі