Сьогодні італійським сиром пармезан в нашому місті нікого не здивуєш, він продається на ринках і в супермаркетах в різних варіантах. Його подають вже не тільки на святковий стіл, але використовують в приготуванні повсякденних страв. Що вже говорити про кафе, ресторани та тратторії, для яких цей продукт став невідійманою частиною щоденної кухні. Звичайно це досягнення останнього десятиліття сучасної України. У роки радянської влади пармезан був доступний тільки обраним, а до революції 1917 року він також широко був представлений в торгівлі та на кухнях ресторацій та трактирів. Перші відомості про продаж цього сиру на території слобідських полків йдуть в 1760-е, а рецепти з його використанням приходили нам в куховарських книгах в 1780-е.
Своя вакцина та найбільший ТРЦ: що принесе Харкову 2022 рік
Здавалося б, все зрозуміло, пармезан, як і інші сири, доставлялися до нас з-за кордону без особливих проблем. Але з’ясувалося, що пармезан намагалися виробляти у нас в Харкові! Ця абсолютно дивовижна історія трапилася в 1814 році. А справа була так.
Останній представник князівського роду Кантемирів — полковник Дмитро Костянтинович був засуджений та перебував в ув’язненні. Маєтки його, в тому числі Рогань під Харковом, були в опіці та хоча саме опікуни приймали більшість рішень, Кантемир і сам іноді намагався здійснювати якісь проєкти. У 1814 році він уклав договір з бароном Йосипом Спінеллі про влаштування сирної фабрики в маєтку Романь. Передбачалося, що Спінеллі буде жити в його будинку, для сирної фабрики відберуть не менше 50 кращих корів та овець, а при необхідності молоко купуватимуть в навколишніх селищах. За контрактом, вироблений сир ділився навпіл.
Потрібно сказати, що барон Спінеллі народився в Неаполі, де його сім’я значилася однією з найстаріших в місті. Вперше норманський рід Спінеллі згадується в 1094 році серед хрестоносців. Яким чином Йосип Спінеллі опинився в Російській імперії, та ще й в ролі сировара абсолютно незрозуміло. Проте відомо, що він постачав сири на імператорський стіл.
Прибувши до Харкова навесні 1814 року, барон Спінеллі з невдоволенням дізнався, що Харківська дворянська опіка не затвердила контракт князя Кантеміра на влаштування сирної фабрики. Опіка посилалася на комісію професора Тауберта та відставного ректора Афанасія Стойковича.
Спочатку Спінеллі вирішив домагатися від опіки неустойки, а це близько 12 тисяч рублів. Але хтось йому порадив відмовитися від цієї затії, і його прохання на ім’я губернатора Івана Івановича Бахтіна залишилося без наслідків.
ТОП-5 новобудов, які зіпсували Харків
У Харкові барон Спінеллі проживав у будинку купця Артемія Карпова на Миколаївській площі. Поруч у Гостинному дворі торгували пармезаном, але інших сирів він не зустрів. Спілкуючись з різного роду людьми, барон познайомився з Михайлом Матвійовичем Куликовським, який і вирішив спробувати влаштувати сирну фабрику прямо на березі річки Харків, куди виходила його земельна дача. За молоком справа не стала, його доставляли з маєтків Куликівського Валківського повіту. У перші ж місяці було виготовлено понад 300 пудів різного роду сирів: пармезан, проволоне, страккіно де мілано, голландський, англійський, швейцарський, рікотту. Всього було виготовлено сиру більш ніж на 20 тисяч рублів. А ось далі між компаньйонами трапилася сварка: чи то сири погано продавалися в Харкові, чи то Куликовський вимагав більшу частину прибутку собі, але факт залишається фактом – барон Спінеллі покинув Харків та перебрався в Миколаїв.
У 1815 році в Миколаєві він прийняв підданство Російської імперії та разом з новим компаньйоном Кавалером Рено заснував сирну фабрику при селі Велика Корениха. У цьому маєтку барон Йосип Спінеллі виробляв у першій третині XIX століття 18 видів сиру. Але ж не обпікшись двічі з компаньйонами в Харкові, як дізнатися, чи не заклав би він основи сироваріння в наших краях.
Коментарі