Хто з нас не пам’ятає мережевих агентів, які на початку 2000-х наповнювали офісні будівлі пропозиціями з продажу косметики, вітамінів і харчових добавок, усіляких рятівних засобів народної медицини, книг… Все це вже було в дореволюційному Харкові. Тоді їх називали рознощиками, а ставлення до них відрізнялося від сьогоденння.
Харківська старовина: Московська вулиця та Алея гігантів
Колоритний був Харків у середині XIX століття, можна сказати, патріархальне, урочисте, статечне південне містечко, зіпсоване в наступні роки напливом розорених реформою 1861 року селян і відпущених на волю безземельних дворових. Особливим, неодмінним колоритом володіли рознощики, які займали вагоме місце у торгівлі різнорідним товаром.
Торговці старого Харкова
Попри те, що в Харкові проходило чотири-п’ять ярмарків і щотижневі базари, були постійні лавки в Гостинному подвір’ї та при подвір’ях місцевих купців, багато товарів купити було досить складно. Саме базари були основним джерелом продовольства від сільських жителів і місцевих ремісників, але вони на початку XIX століття проходили тільки в понеділок і п’ятницю, а пізніше – в п’ятницю та неділю. На них приїжджали не тільки селяни з навколишніх селищ, а й купці з сусідніх губерній: Курської, Воронезької, Полтавської, Катеринославської.
ТОП-10 дивовижних місць в Харківській області, про які ви могли не знати
Харків споживав величезну кількість продовольства. На цих базарах щорічно продавалося понад 15 000 телят і корів, понад 15000 свиней, понад 70000 овець і баранів, тільки пшеничного борошна понад 4500 тонн, 1400 тонн різних круп. З року в рік кількість проданих товарів на базарах тільки зростала. Незвичайно величезне число привозилося на базари до Харкова дров для опалення будівель і промислових закладів. Загальний виторг становив щорічно понад пів мільйона рублів.
Торгівля у Горяйнівському провулку. Фото з колекції А. Хільковського
Другий вид масової торгівлі в місті був крамничним. З 1767 року з десятка лавок їхнє число вже до 1880-го виросло до 3000. Через крамничну торгівлю пройшли сотні купецьких дітей, тисячі прикажчиків і власників. Харків був не тільки торговим містом, а й свого роду перевалочною базою, де товари осідали на складах і поширювалися з півдня у внутрішні губернії та назад. До сотні торгових купецьких будинків зареєстровані в Харкові, їхня наявність зумовила розвиток третього виду торгівлі – рознощиків, або як їх ще називали – коробейники, або офені.
Іванівка: дешеве житло і пожежі
Офені (коробейники) переважно ходили з товарами по селах, пропонуючи червоні товари дешевих розцінок. У 1820-ті практично всі вони стали продавати товари від Харківського купця Іконнікова, який мав кілька крамниць у Гостинному подвір’ї.
Збитенщики на листівках XIX ст.
Купці активно використовували рознощиків під час проведення ярмарків, а пізніше і на щоденних базарах. У звичайні дні вони стали ходити по вулицях, пропонуючи різного роду товари. Першими рознощиками в Харкові були торговці їстівними припасами, насамперед молочними товарами, пирогами, калачами, збитнем, квасом. Сезонно ходили з апельсинами та лимонами, яблуками, огірками, редискою і зеленню, грибами, раками. Значно рідше в Харкові можна було зустріти рознощиків свіжої риби та м’яса. На міських околицях м’ясом задовольнялися у свята, а велика частина городян воліла купувати м’ясо в крамницях. Рознощики риби, як випливає з архівних документів, найчастіше торгували нею в холодну пору, оскільки влітку товар швидко псувався.
ТОП-12 харківських цар-балконів (Фото)
Рознощики їстівних припасів рано вставали, багато з них йшли з товаром з приміських селищ. Молочниці несли вершки, сметану, сир, масло і молоко. Як правило вони йшли по своїм постійним покупцям без всякого крику, і збували свій товар найпершими, після чого поверталися додому. У першій чверті XIX століття в місті займалися також продажем молочних товарів купець 3-ї гільдії Юхим Поминов і вдова купчиха Христина Кушинникова. Торгували вони у власних крамницях, але мали й своїх рознощиків, які ходили по місту в першій половині дня.
Микола Барабашов: як харків’янин описав зворотний бік місяця і що робив в Італії
Найбільш галасливими серед рознощиків були торговці раками. По тисячу разів на дню тільки вони кричали: “Раки! Раки! Раки!…”, чому багато хто ненавидів їх більше за інших. А рознощики раків примудрялися ловити їх на продаж не тільки влітку, але також рано навесні та пізно восени.
Рознощики на гравюрах XIX ст.
Торговці овочами в різний час кричали найменування своїх товарів. Восени ще торгували грибами, взимку на Масляну – ікрою, копченою рибою, іноді сиром. Влітку купці, які торгують овочами в крамницях, не прагнули конкурувати з сільськими жителями, але в інший час овочами торгували й рознощики від купців Федора Мухіна, Пантелеймона Москова, Конона Беркоса. Вже бувало, ранньою весною привозили вони в місто свіжі огірочки, тоді вже рознощик неодмінно пропонував їх зі свіжим рибним баличком. Разом з апельсинами та лимонами пропонували й свіжі фрукти, варені на меду, пряники, сушені фрукти.
Жихорь – село, яке спалював Іван Сірко
Найколоритніші рознощики були, звичайно, збитенщики. Частіше за все літні люди, вони ходили день у день цілий рік. Збитень – гарячий напій, зварений на меду, з додаванням звіробою, шавлії, імбиру, кориці, гвоздики. Іноді в нього додавали гострий перець, лавровий лист. Оскільки напій продавався гарячим, збитенщик носив його в особливо пристосованих самоварах. Щоправда, влітку збитень продавали й холодним. Основними покупцями були селяни, ямщики, візники та робочий люд, які приїжджали до міста.
Рознощики квасу фактично залежали від своїх господарів – власників харчевень, постоялих дворів, трактирів. Цей напій поряд зі збитнем, киселем, узваром, був одним з найбільш питаних в закладах. Звідси поставлялися вони рознощиками й в деякі готелі. Щорідше хто з мешканців готував квас на продаж, хіба тільки ранньою весною робили грушевий квас з сушених бергамотів, дуль і груш. Тут же на лотку разом з квасом були й самі варені сухі груші, використовувані для виготовлення напою. У цю пору року це були улюблені ласощі студентів Університету, гімназистів і бурсаків.
“Точильник і рознощик” В. Яковлєва та “Хлопчик” К. Маковського
Щорічно Старим містом ходили й торговці калачами та пирогами, намагаючись триматися Гостинного подвір’я, харчових галерей, рибного базару, крамниць купців Тамбовцева, Рижова і Карпова. Через те, що калач був не дешевим хлібом (10-15 копійок за фунт), його любили купецтво, чиновники, дворянство. Це був хліб з пшеничного борошна круглої форми, що нагадує висячий замок. Треба сказати, що наші харківські калачі були не дуже доброї якості, поки в місті не з’явилися трактири для багатої публіки. Купець 1-ї гільдії Кузьма Кузін неодноразово позичав гроші на відкриття і пристойного роду пекарень і трактирів, але з усім тим калачі були неважливі. Ось рознощики й носили одночасно й інші види печених виробів, особливо кренделі, розстегаї, пироги з різними начинками. Кращої якості печені вироби були в утримувача харчевень московського купця Аммоса Микитовича Алексєєва. На рибній вулиці Велика пекарня для білих хлібів і різного роду калачів, пирогів була у харківських купців братів Степанових.
ТОП-7 маловідомих фактів про підземку Харкова
З середини XIX століття з’явилися в Харкові рознощики, що торгують морозивом, однак, що воно собою являло, мало хто знає. Як правило, брали молоко, в нього додавали товчений цукор та змолочений лід. Іноді замість молока робився крутий відвар з фруктів: вишні, суниці, малини, смородини. Носили морозиво у вушатах, наповнених льодом. Збереглися і моторошні звичаї його споживання, коли збагатілі селяни, заробивши гроші на базарі або ярмарку, купували морозиво, намазували його на товстий шмат чорного як дьоготь, кислого житнього хліба. Це була дорога страва, оскільки коштувала 6-7 копійок за склянку. Інші новини Харкова.
Коментарі