Нинішня вулиця Різдвяна з’явилася вперше на плані Харкова, який складений архітектором Олексієм Квасовим в 1768 році. Вона розрізала домоволодіння обивателів, купців та чиновників, але водночас упорядковувала Залопанську частину міста на правильні квартали. Свою офіційну назву мала Різдвяна вона знайшла на початку XIX століття, оскільки починалася від церкви в ім’я Різдва Христового. В той самий час нинішня Конторська називалася Великою Різдвяною. Але в 1840-і роки радник Кузьма Микитович Кузін запропонував переіменувати її в Конторську, від побудованої ним контори Харківського питного округу. А Мала Різдвяна стала просто Різдвяною.
Головною прикрасою Різдвяної вулиці була церква Різдва Христового. Втім, це був один з найкрасивіших храмів всього Харкова. Перший Христорождественский храм побудували не пізніше 1655 року. Достовірно відомо з актів Курязького монастиря за 1687 рік, що при цьому храмі була братчина. Парафія складалася переважно з козаків та підпомічників, перейменованих з 1765 року у військові обивателі. За переписом Різдвяної парафії за 1724 рік значилося, що новий дерев’яний храм був побудований в 1722 році, але під час пожежі в ніч на 13 лютого 1731 він згорів. Новий дерев’яний храм заклали в наступному році та освятили в 1735-му.
Різдвяна вулиця на плані Харкова 1839 року
За ревної участі священника Димитрія Зимовського парафіяни вирішили в 1779 році продати свій дерев’яний храм та вибудувати новий кам’яний. Церкву заклали в 1781 році, а освятив її 15 травня 1783 префект Харківського колегіуму Михайло Шванський. Будувалася вона за проєктом Харківського міського архітектора Петра Ярославського, будинок якого стояв неподалік у парафії храму. Це була одна з невеликих, але найбільш блискучих робіт архітектора.
ТОП-7 страшних квартир, які здають в оренду в Харкові
Храм мав тетраконховий план м’яких обрисів – несучі барабан пілони зовні будівлі ніяк не виділялися. Різдвяна церква була спорудою камерною, невеликих розмірів – приблизно 20×21м в плані та близько 27 м заввишки. Однак завдяки вдало знайденим пропорціям, компактно згрупованим завершенням, виглядала собором серед первісної одноповерхової дерев’яної забудови. Особливо вдалі види на храм відкривалися з неіснуючого зараз дерев’яного моста через Лопань, що вів на вулицю Конторську та з дерев’яних сходів, що виводили до нижньої прирічкової частини міста з Університетської Гірки від будівель губернських присутніх місць та старого губернаторського будинку.
Церква Різдва Христового. Фото С. Таранушенко, 1914 рік
У 1800 році стараннями отця Димитрія та церковного старости Олексія Вареника, замість старої дерев’яної дзвіниці за проєктом Петра Ярославського із західного боку збудували кам’яну триярусну дзвіницю. Вона була приблизно однієї висоти з храмом та близьких до нього обсягів. У дзвіниці пізні барокові риси храму як би поступалися місцем раннього класицизму. У першому хрестоподібному ярусі дзвіниці містився теплий боковий вівтар Стрітення Господнього, а завершення дзвіниці нагадувало паркові споруди підмосковних садиб.
Харківська старовина: храм, квартира в склепі та елітна споруда на Новій Павлівці
Різдвяна церква, що відрізнялася багатим оздобленням, іконами в срібних ризах, у другій половині XIX століття прийшла в запустіння. Поступово занепав та обсипався ліпний декор. Причиною такого занепаду служила мала місткість храму. Поступово відійшли в інші парафії: Москалівка, Велика та Мала Гончарівка. Серед парафіян з’явилося багато тимчасово проживаючих, що рідко звертають увагу на потреби храму. На початку 1860 року на гроші благочестивого прихожанина потомственого почесного громадянина Олександра Сергійовича Сергєєва був розширений теплий боковий вівтар, що містився в дзвіниці. Всього Сергєєви пожертвували на храм понад 37 000 рублів сріблом. Тоді ж у Різдвяному храмі замінили іконостас та збудували нову кам’яну церковну огорожу.
Церква Різдва Христового. Фото с. Таранушенко, 1914 рік
На початку 1930-х весь комплекс Різдвяної церкви зруйнували дощенту – її місце досі зяє непоправною порожнечею, як в історії архітектури Слобідської України, так і серед запущених дрімаючих будівель в минулому одного з центральних районів міста.
У Харкові дозволили побудувати новий житловий комплекс в Олексіївському лугопарку
Забудова Різдвяної вулиці довгий час була дерев’яною. Навіть найзначніша будівля на ній – палац віцегубернатора Григорія Романовича Шидловського, теж був дерев’яним. Домовласники вулиць в більшості своїй були чиновниками та дворянами, тоді ще для купців вона була мало цікавою, адже торгівлі в цій частині міста не було до 1830-х, поки не з’явився Благовіщенський базар, а трохи пізніше і Суздальський гостинний двір.
Різдвяна вулиця на плані Харкова 1896 року
Будівництво кам’яного Суздальського гостинного двору, який називали ще Кузинським, закінчили в 1845 році за проєктом архітектора Андрія Тона. Нові торгові ряди були двоповерховими, перший поверх являв собою торгові приміщення, другий поверх використовували як контори та житлові квартири для приїжджих купців. Чотири транспортні виїзди служили для проїзду фур. Всередині Гостинного двору можна було розмістити й фури, і коней, були й запаси сіна.
Харківська старовина: цирульники голили, стригли та рвали зуби
На початку XX століття вулиця Різдвяна стає головною вулицею з продажу мануфактурних товарів. Найбільші виробники тканин Російської імперії та купці, що займаються торгівлею тканинами, намагалися закріпитися саме на Різдвяній вулиці, де була найжвавіша та вигідна торгівля. Тут розташовувалися торгово-мануфактурні заклади Міндовського та Бакакіна, Григорія Понизовського, Давида Кулаковського, Самуїла Зільбермана та інших торгових фірм та купців.
За радянських часів вулиця Різдвяна мала ім’я Фрідріха Енгельса, її старовинна назва поверталася двічі, спочатку в роки нацистської окупації, а потім – у 2015 році.
Коментарі