Посередині старовинної вулиці Чоботарської від кута з вулицею Дмитрівською з давніх пір починалася Велика Панасівська вулиця, яка отримала ім’я у 1804 році. Правда, тоді вона іменувалася Афанасіївською та йшла в приміську слободу Афанасіївка (Апанасівку, Панасівку). Перша згадка самої Афанасіївки ми бачимо в документі зі списком вулиць міста в 1724 році.
ТОП-10 локацій для нестандартної фотосесії в Харкові
І раніше, і зараз існує поширена думка, що ця приміська слобода отримала назву від там якогось Івана Панасенка, що проживав там. Однак ми бачимо, що в 1724 році в цій приміській слободі існує “палац пана судді”, яким на той час був родоначальник роду Квіток – Семен Опанасович, або Афанасьєв. Тільки його син став ставити свій підпис з прізвищем Квітка.
Частина плану Харкова 1742 року з демонстрацією приміської слободи Афанасіївки
Семен Афанасьєв народився в місті Умань, був серед козацької старшини Гадяцького полку, а в 1666 році прибув до Харкова. У 1680 він був наказним полковником Харківського слобідського козацького полку, а з 1690-х і до самої смерті полковим суддею. Він заснував кілька сіл і хуторів: Семенівку, Олексіївку, Гуляй Поле, Лозову, Ольховатку, Орешенку (Нехотєєвка), Лопанский, Клочківській, Романовський і звичайно Афанасіївку. Він же купив у Донець-Захаржевського село Основу в 1713 році, яке стала їх родовим маєтком.
ТОП-5 популярних блогерів: що викладають і скільки заробляють харків’янки в мережі
Після ліквідації полкового устрою, приміська слобода Афанасіївка стала активно заселятися колишніми козаками та козацькими підпомічниками – військовими обивателями. До 1798 року їм в Афанасіївці належало 36 дворів, ще 11 дворів були підданих черкас різних поміщиків і 3 двори економічних селян. Тут проживали з обивателів: Сергієнко, Каврігі, Гребенічкенко, Руденко, Кошляки, Зайченкова, Харченко, Крохмаленки, Макогон, Могили, Серік, Герасименко, Семеніхин, Журавленка, Горбари, Ілченкі. З підданих черкас, або кріпаків, тут жили: Кушнеренка, Шаповалови, Бондарі, Полупан, Мірні, Дроб’язко, Биковченко, Малаков, Тутові, Жаданенкі, Вовки. А економічні селяни: Лученко, Жідоненко й Тонкова.
Будинки на Афанасіївці стояли найпростіші – хати мазанки на один спокій і кухню, в кінці XVIII століття тут розміщувався на постої один ескадрон Харківського драгунського полку. Тим часом вулиця Афанасіївська була тупиковою спочатку, вона йшла далі, як дорога в приміську слободу Іванівку.
Як зміниться Харків у 2021 році: новий ТРЦ, дорога та сквери
Хоча перша згадка вулиці Афанасіївської ми бачимо в 1804 році, але губернський землемір Микола Драгомир помічає, що вона ще не проведена на плані міста, і є провулком. Офіційно Афанасіївська вулиця увійшла в межі міста пізніше, по конфірмованому імператором Олександром I плану на місто Харків 1822 року. У 1841 році ми бачимо, що вулиця називається не Афанасіївською, а Панасівською, а в 1869 році вперше вона називається Велика Панасівська.
Нічний притулок на Чеботарській вулиці. Листівка початку XX століття
Усе XIX століття до самого замощення, Панасівська вулиця завжди була надзвичайно брудною, особливо від Клочковського провулка й далі, так що рідка грязь доходила до маточин екіпажів. Обивателі, що живуть по різних сторонах вулиці, перегукувались між собою – не ризикуючи навіть задля важливої розмови переходити один до одного! Коли вулиця розмокає від дощів, молоді люди підробляли перенесенням поклажі та покупок торговок з Благовіщенського базару з одного боку вулиці на іншу. Вартість такої послуги оцінювали у 2 копійки міддю, цікава, мабуть, була картина.
81-й сезон на Дитячій залізниці: рейки від німців і юна друкарка
У 1880-1890 від Благовіщенського базару по вулицях Чоботарській і Малій Панасовській до приміської слободи Іванівка ходили свого роду диліжанси для простого люду. Це були величезні лінійки (підводи), запряжені худими конячками, що перевозили до 20 осіб господинь на Благовіщенський базар і назад. Вартість поїздки становила 5 копійок міддю в один кінець, і по суті дорівнювала вартості кінного трамвая. У святкові дні вони працювали з раннього ранку та до пізнього вечора, їх діяльність викликала заздрість і у візників і власників конки.
У зимовий час подібні візники виїжджали з великими кузовами на полозах (сани-омнібуси) і перевозили не меншу кількість людей і на Панасівку й далі на Іванівку. Тільки взимку на вулицях Харкова працювало не менше чотирьох десятків подібних саней.
Дім по Кузинській вулиці в районі колишньої Панасівки. Фото С. Таранушенко, 1920 рік
Була Панасівка і місцем незвичайних злочинів. Так у 1890 тут проїжджали від складів залізниці до Першого міського вугільного складу на Піскунівській леваді ломові “ваньки” з колимагами, навантаженими великими шматками антрациту. На вулицях Панасівки їх зустрічали організовані банди, що ділилися на дві спеціальності. Так звані “застрільники” заговорювали “ваньків”, а в цей час “вугільники” скидали великі шматки вугілля на дорогу, підбирали та розносили в найближчі двори. Зібравши партію вугілля, такі банди збували його в дрібні крамниці та заклади за низькими цінами.
Олексіївка 100 років тому: як на карті Харкова з’явився спальний мікрорайон
Зі встановленням радянської влади Велику Панасівську вулицю та її продовження – Цукрозаводську – перейменували, назвавши на честь робочого революціонера з Харкова, який помер від тифу в 1919 році – Івана Котлова. У 1974 році до неї додалося ще одне продовження – вулиця 40-річчя Жовтня. І тільки у 2015 році вулиці повернули старе ім’я – Велика Панасівська.
Коментарі