Суд визнав винним пенсіонера міліції, уродженця Тверської області РФ у зайнятті посади у псевдополіції в окупованому Куп’янську та призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років. Про це йдеться у вироку Червонозаводського райсуду Харкова від 20 жовтня.
Як стало відомо Харківському антикорупційному центру з порталу “Судова влада”, мова йде про Олексія Тарасова.
Також суд позбавив його права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах на строк 10 років та конфіскував усе майно.
Поліцейська-зрадниця з Ізюма здала росіянам своїх колег зі зброєю
Тарасов звинувачувався за ч.7 ст. 111-1 КК України (добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території), за якою передбачено позбавлення волі на строк від 12 до 15 років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна або без такої. Але за клопотанням прокурора були застосовані положення ст. 69 КК України, яким можна призначити покарання, нижче встановленої у санкції статті.
Із матеріалів справи відомо, що Тарасов у період з 5 липня по 9 вересня 2022 року добровільно займав посаду так званого “полицейского взвода патрульной службы управления внутренних дел ВГА Харьковской области”. Встановлено, що обвинувачений надав перелік документів, необхідних для працевлаштування у незаконному правоохоронному органі (анкету, автобіографію, пояснення, документи, що посвідчують особу та членів сім`ї тощо), а також в односторонньому порядку здійснив підписання трудового договору з головою “ВГА Харківської області”.
Слідство з’ясувало, що “поліцейський” здійснював чергування на підконтрольних ЗС РФ блокпостах, забезпечував охорону та контрольно-пропускний режим будівлі та прилеглої території “управления внутренних дел ВГА Харьковской области”, а також брав участь у здійсненні перевірок громадських об`єктів у Куп`янську на “техническую укрепленность и антитеррористическую защищенность” та складав відповідні акти перевірок.
Прокурор у судовому засіданні зазначила доведеність винуватості Тарасова, повідомила про його щире каяття та повне визнання провини, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та вчинення його внаслідок збігу тяжких сімейних обставин: на час окупації проживав у Куп`янську з дружиною, донькою та онукою, також на утриманні у нього був рідний брат, який за станом здоров`я не працював, а згодом помер, і Тарасов як єдиний чоловік повинен був забезпечити існування родини та новонародженої онучки, оскільки її нічим було годувати (у місті не було дитячої молочної кухні), а донька не могла годувати дитину. Із 1993 року Тарасов працював в органах МВС, а саме у Державній службі охорони, а у липні 2012 року вийшов на пенсію за вислугою років. Він мав відзнаки від держави за сумлінну працю, на пенсії працював охоронцем у мережі магазинів “АТБ”, а згодом повернувся до МВС та став охоронцем газового господарства.
Допитаний у судовому засіданні Тарасов свою вину визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному. Пояснив, що дане кримінальне правопорушення вчинив внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин, оскільки його брат хворів та потребував догляду. Окрім того, обвинувачений мав на утриманні непрацездатну доньку та онуку. Через вказані обставини добровільно пішов працювати.
Двоє свідків підтвердили, що бачили Тарасова в незаконному відділі поліції у Куп’янську, один з них зазначив, що обвинувачений давав розпорядження іншим. Від допиту інших п’яти свідків обвинувачення прокурор відмовилась.
Юрист ХАЦ Володимир Рисенко підкреслює, що цей вирок є дуже показовим із правової точки зору. Тут слід звернути увагу на ст. 69 ККУ, яка визначає, за які злочини можна призначати більш м’яке покарання, ніж передбачено законом, а за які це заборонено. Фактично мова йде про те, які злочини держава вважає більш тяжкими.
“Як би дивно це не звучало, але ні за колабораційну діяльність, ні за державну зраду призначати покарання менше мінімуму не заборонено. Хоча суди вкрай рідко призначають таке покарання за цими статтями, але такі вироки все ж трапляються. Є такий вирок і за державну зраду. На відміну від вироків військовим ЗСУ за невиконання наказу або самовільне залишення частини. Навіть встановивши суттєві пом’якшувальні обставини в діях українського військовослужбовця, суд позбавлений можливості призначити більш м’яке покарання, оскільки це прямо заборонено законом”, – пояснив Володимир Рисенко.
Комментарии