Переглянувши кілька слідчих справ за 1920 рік, почав поважати харківських анархістів. Молодці хлопці! Не на словах, а на ділі впроваджували у життя комуністичні принципи розподілу.
Коли черговий “екс” виявлявся вдалим, наводчик отримував рівно стільки ж, скільки кожен з безпосередніх учасників збройного пограбування. Проблема була в падлюках-чекістах. Бо вони могли лише тупо мавпувати чуже. З огляду на повну відсутність креативних здібностей.
То ж коли до губчека потрапляв наводчик, йому ліпили того самого “вишака”, що і грабіжникам. Шкода: винищувався мозок нації! Бо, такі-да, траплялися вельми цікавезні схеми.
Пощастило встановити деякі подробиці найгучнішого харківського “ексу” – пограбування “ПОЮРу” (“Союз потребительских обществ Юга России”), що сталося 29 грудня 1919 року. Включно з номером кімнати, в якій Фєдя Мартинов випробував на прихильниках безвладдя свої пудові кулаки.
Де б ще добути схему будинку зі старою нумерацією квартир? Якщо це вдасться, по нинішньому художньому музею можна буде водити екскурсії, навіть не дивлячись на картини.
На початку 1920 року у Мироносицькому провулку, 3 дивні речі відбувалися. Те що чекісти допитували і тримали там заарештованих – це само собою. Але сьогодні дізнався, що вони там же і жили. І коли якийсь “дзержинець” залітав, він просто переміщувався з кімнати у кімнату. Швидко і зручно: все поруч.
Ордер на обшук приміщення по Мироносицькому, 3 виписаний конторою, що розташована по Мироносицькому, 3 – це супер-круто! Кафка з Оруелом гіркими сльозами на тому світі вмиваються.
Тільки у Харкові! Далі буде… Коли з глузду не з’їду, звісно ж. Бо існують підозри, що і розстрілювали там же. Але залізних доказів ще не маю.
Комментарии