Редактор газети “Нова громада” Яків Довбищенко, український есдек, став першим харківським журналістом, який на початку 1918 року потрапив до тільки-но створеного революційного трибуналу. Попри те, що був революціонером куди більшим, ніж ті, хто збирався його судити за шпигунство на користь Центральної Ради.
Шкандаль тоді здійнявся грандіозний: шо ви робите, гади? Людина ще царську відсидку не забула!
На захист Довбищенка виступив його єврейський тезко – адвокат Яків Рубінштейн (“той самий”, хто в курсі). Підтримали колеги-журналісти. РІЗНИХ політичних напрямків! Хором якось відмазали.
Робив я колись про це статтю. І з того часу все хотів дізнатися, що сталося з Яковом Єпіфановичем пізніше. От сьогодні дорвався, врешті-решт, до його слідчих справ. Ну, шо…
Треба розкручувати цього персонажа! Як символ української впертості і вітальності. Нашій Журавлівці є ким пишатися!
В 1937-му – десятка від “трійки”.
Вижив, повернувся додому.
В 1949-му – повтор: висилають в Красноярський край.
За “антирадянську агітацію”.
Цікаво, і що і після відсидки, уже в 1949-му, в нього знову знайшли “контрреволюційну літературу”! Та я не про те зараз… Найбільшим сюрпризом стало прізвище чекіста, який вів справу Довбищенка у 1937-му – сержант держбезпеки Ратнер! Той самий! Добре відомий історикам органів, як єдиний з Харківського управління НКВД, що перейшов на службу до німців. За що і отримав свого вишака у 1946-му.
Далі – веселіше.
У 50-ті Довбищенко став добиватися реабілітації.
На підставі того, що проти нього використовували “незаконні методи ведення слідства”.
Та гебісти пояснили, що хоч Ратнер і зрадник Батьківщини, але це ще ні греця не значить. Бо про “незаконні методи” у справі Ратнера жодним словом не згадано.
Фініта!
…Реабілітували лише у 1989-му.
Комментарии