Багато речей ми переосмислюємо, коли когось втрачаємо, коли тверезіємо та коли наступаємо на власні граблі, а інколи й на чужі. За нашими спинами 25 років плюс мінус вільного вітру, а ми з вами тримаємо свої вітрила зв’язаними, а то й забутими. Ми просто не користуємось майже нічим з того що, у нас є. А є у нас з вами багато потрібних нам речей і багато непотрібних.
Ми з вами, друзі, звикли чіплятись за причинні ситуації: Кернес не заспівав гімн — пєтрушка; копи не зупинили проїжджаючого на червоне світло автівку — зрада; Порошенко особисто відкрив ще один фірмовий магазин на центральній вулиці — ну, канэшно, лобіює власний бізнес. Ці речі треба бачити і боротися з ними, саме такі речі зароджують і розвивають громадянське суспільство.
Зло (назвемо це так) збирає нас причинно і значно частіше, добро збирає людей на майдані на свята. Там на подібних зборах і зароджується те, що наші діти будуть вивчати як громадянське суспільство. І це добре, що зароджується, однак треба робити правильні кроки, потрібен правильний вектор. Суспільство не має бути зацикленим на політиці і суспільно-політичних аспектах. Суспільство має турбуватись за культуру: театри, музеї, музику, книги. Активний прошарок суспільства має якомога ширше популяризувати ці напрямки.
Ми часто чуємо фразу а-ля “зараз не до культури”, “давайте все кинемо і сядемо читати книжки”. Однак саме зараз “до культури”, саме зараз все кинути і сідати читати книжки, переймати досвід, замислюватись про більш вічні теми, про власні родинні зв’язки, а не про те, хто кому у Верховній Раді кум/брат/коханка/жигало.
Там в українських театрах вирує інше життя. Там на українських концертних майданчиках ціла купа позитивної енергії, що так необхідна нам з вам, аби не квакнутись у всьому цьому. Там в українських музеях зберігаються і наші спогади, і наші традиції, і наше коріння. Там в українських книгах письменник вимальовують подібні до реалій життя, вигадують, прогнозують, знебарвлюють, накаляють, підначують і заспокоюють та врешті-решт проектують долі людей, проектують вам граблі, щоб в реальному житті ваше чоло лишилося цілим й неушкодженим.
То що важливо у 2016 році?
Важливо віддавати свій час українській культурі, важливо підігрівати її, аплодувати їй, критикувати її, важливо просто бути з нею, інколи навіть – віч-на-віч.
П.С. переглядаючи захоплюючий фільм, пам’ятайте, що у питанні “що з’явилось перше – книжка чи фільм?”, на відміну від питання “що з’явилось раніше – курка чи яйце?”, відповідь є і вона однозначна — книжка!
Комментарии