В березні 1924 року у Куп’янську Харківський губернський суд виносив рішення щодо членів чи не найлютішої банди конокрадів у наших краях. Коли вірити газеті “Коммунист”, передувала судовому процесу… жагуча любов. Як у романсах – безальтернативна. Тобто, кинеш – дорого заплатиш.
Та циган Бурлуцький був не з лякливих: кинув свою коханку, громадянку Степанову! А та взяла і здала його з чистою совістю. Та не одного, а з друзяками. Отак і погоріла чи не найлютіша в історії Харківщини бригада конокрадів…
За версією “Коммуниста”, якусь її частину взяв не губрозшук – селяни. Вони відразу вчинили конокрадам попередній допит, під час якого ті розповіли зна-а-чно більше, ніж потім у суді.
І дивуватися тут треба лише тому, що вони взагалі до нього дожили.
Хоча ні, не всі: громадян Бурлуцького і Кириченка, які пробували рвонути з БУПРу, без вагань застрелила охорона. Ризик був виправданим: убиті добре усвідомлювали, що на них висить, і яким може бути вирок.
Циганська банда два роки оперувала на території Куп’янського, Ізюмського і Зміївського повітів. і не тільки коней крали – чинили збройні пограбування з тотальною зачисткою свідків. На хуторі Тифонченка вбили 12 чоловік з дітьми і вагітною жінкою включно. Якимось дивом не дорубали до кінця півторарічного малюка. Пограбували і вбили двох візників, що доправляли товар з Харкова у Сватове. Забравши коней у пастуха-підлітка, “прибрали” і його.
…Результатом судового процесу стало три “вишака” і дві відсидки по п’ять років.
Весело жила Слобідщина у першій половині двадцятих!
Комментарии