Хочешь змінити світ — почни з себе. Не кажи, що в Україні чи Харкові життя погане, а розкажи, що ти особисто зробив щоб воно покращилось??? Бісять пусті балачки про безбар’єрність, про інклюзію, про доступність, всі ці фестивалі, зустрічи, бла—бла шоу після яких нічого не змінюється. Може годі вже витрачати час на пусті балачки, або красиві коментарі, лежачи на дивані?
Відірвіть свою жопку від дивана, зробіть хоть щось дійсно полезне, корисне для інших людей хоть раз на рік. Ось, наприклад, я продовжую мявкать і боротися за доступність до шостої міської поліклініки міста Харків. І покращання є, половина роботи зроблена в минулому році – я писала, зверталась, їздила на засідання комітету доступності, і мене почули, в поліклініці нарешті за 20 років відремонтовано обидва ліфти, тепер людина на колясці може заїхати в ліфт.
На першому поверсі зробили доступний туалет і встановили хороший пандус з вулиці, щоб можна було потрапити до будівлі поліклініки. Але, нажаль це ще не все, цього замало, бо доїхати до поліклініки неможливо, дорога розбита вщент. Від мого дому до поліклініки 800 метрів, але на інвалідному візку я не можу самостійно їх подолати через ями та височенні бордюри, і кожного разу приходится викликати таксі чи інватаксі.
Я буду і надалі намагатися потрапити на прийом до Харківського міського голови з проханням відремонтувати дорогу від мого дому до поліклінікі. Написала ще одну коллективну заяву до Кернеса, як трохи потеплішаю піду по сусідах збирати підписи і потім отвезу особисто іще раз до міської ради. Ось як я особисто намагаюся покращити життя простих людей в Україні.
Наші воїни АТО захищають рідну країну жертвуючи здоров’ям і життям на цій війні, наші паралімпійці своїми перемогами прославляють ім’я України в цілому світі. А що робиш ти? Все ще лежишь на дивані і ниєш?
Комментарии